За вагомий особистий внесок у реалізацію державної правової політики, зміцнення законності та правопорядку, високий професіоналізм у захисті конституційних прав і свобод громадян присвоєно почесне звання «Заслужений юрист України» (2006). За вагомий особистий внесок у державне будівництво, багаторічну сумлінну працю, високий професіоналізм нагороджений орденом Ярослава Мудрого V ступеня (2008). Народився 16 грудня 1962 р. в с. Тухля на Львівщині. У багатодітній родині виховували шістьох дітей, прищеплюючи старанність, милосердя, повагу до старших, уважність до наук. Після закінчення школи у 1980 р. Микола Ярославович пішов працювати на Стрийську взуттєву фабрику, тож рано пізнав важкість трудових буднів. Згодом служив у армії, на території тодішньої Білоруської РСР. Після демобілізації влаштувався на роботу до будівельної бригади радгоспу імені І.Я. Франка. З молодих років Микола Ярославович мав загострене відчуття справедливості і віру в правосуддя, тому навчальний заклад для здобуття освіти обрав без вагань. У 1984 р. вступив до Харківського юридичного інституту ім. Ф.Е. Дзержинського на спеціальність «Правознавство» (нині Національна юридична академія ім. Ярослава Мудрого). Закінчивши виш, своє перше призначення молодий юрист отримав слідчим прокуратури у Стрийському районі Львівщини у 1988 р. Як відомо, розгул злочинності наприкінці 80-х – початку 90-х був шокуючим: зароджувався ринок, а з ним і рекет, і викрадення бізнесменів, і вбивства на замовлення. Молодому слідчому прокуратури з перших днів роботи довелося зіштовхнутися із складною роботою виявлення та документування злочинних груп. Працював у складних умовах, але розуміння важливості обраного шляху не давало опускати руки. З 1992 по 2000 рр. Микола Ярославович обіймав низку посад у прокуратурі Львівської області: був старшим слідчим з особливо важливих справ, начальником слідчого відділу, начальником відділу нагляду за додержанням законів спеціальними підрозділами по боротьбі з організованою злочинністю, заступником прокурора області – начальником слідчого управління, заступником прокурора області – начальником управління нагляду за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання та досудове слідство. Згодом став першим заступником прокурора Львівської області. Брав участь в розслідуванні багатьох складних справ, зокрема резонансної справи лікарів та посадовців, які, порушуючи діючий тоді мораторій на усиновлення дітей іноземцями, сприяли незаконному вивезенню за кордон понад 50 дітей з Львівської області. Зусиллями прокурора Миколи Ярославовича та його колег справу було доведено до суду і всі причетні до цієї групи отримали обвинувальні вироки суду. У 2000–2001 рр. працював першим заступником прокурора Чернівецької області. Звідти пішов на підвищення до Генеральної прокуратури України, де очолював відділ організаційного забезпечення діяльності Координаційного комітету по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю при Президентові України та відділ нагляду за дотриманням природоохоронного законодавства. У вересні 2001 р. призначений на посаду прокурора Рівненської області. У листопаді 2003 р. призначений заступником Генерального прокурора України. Під керівництвом Миколи Ярославовича слідча група М. Дробиняка та О. Каліфіцького розкрила резонансне вбивство братів Карпенків і мільйонера Жемова. У квітні 2007 р. був переведений на посаду прокурора Львівської області, але вже у травні повернувся на попередній пост до Генеральної прокуратури України. Миколі Ярославовичу було доручено кураторство над розслідуванням найбільш резонансних кримінальних справ: загибелі лідера Народного руху України Вячеслава Чорновола, за фактом смерті відомого композитора Володимира Івасюка, про замахи на слідчу з особ-ливо важливих справ прокуратури Галину Климович, про вбивство журналіста Георгія Гонгадзе. Саме під керівництвом заступника Генерального прокурора М. Голомші було визначено місцезнаходження і затримано в селі Молочки на Житомирщині головного обвинуваченого у вбивстві Г. Гонгадзе – генерала Олексія Пукача. Найкращі слідчі Генеральної прокуратури України під координацією Миколи Ярославовича розслідували і справу про отруєння Президента України Віктора Ющенка. Також від Генпрокуратури України він очолював перевірку питання щодо визнання голодомору в Україні в 1932–1933 рр. геноцидом.



З липня 2010 по серпень 2012 рр. обіймав посаду військового прокурора Центрального регіону України. За цей час було виявлено ряд резонансних злочинів. Так, 15 лютого 2012 р. на гарячому, при одержанні хабара у сумі 120 тис. грн, було затримано старшого офіцера, підполковника М. Центрального апарату Збройних сил України. Тринадцятого липня 2013 р. на гарячому, за одержання хабара у розмірі 40 тис. грн, було затримано заступника начальника управління — начальника продовольчого відділу Державної прикордонної служби полковника М. та викрито ряд інших гучних злочинів. На нинішній посаді Микола Голомша продовжує справу утвердження законності. Сто-їть на державницькій позиції, перш за все поважає верховенство Права і вірить у силу Закону, категорично не сприймає будь-якого тиску та не терпить недбалого ставлення підлеглих до роботи. Знаходить час і для самовдосконалення: захоплюється історичною та філософською літературою, займається спортом. Бере участь у наукових семінарах та «круглих столах» з питань новацій у законодавстві. Завдяки сприянню Миколи Ярославовича Голомші у Стрийському коледжі успішно функціонує правничий факультет. Активно співпрацює з професором Київського національного університету внутрішніх справ Вячеславом Засанським, має власні наукові публікації. Заохочує молодих спортсменів: на громадських засадах очолює Наглядову раду Федерації боксу України, а у Стрию надає підтримку секції карате. Голомша Микола Ярославович удостоєний звання «Почесний працівник прокуратури». За багаторічну сумлінну працю в органах прокуратури нагороджений: подякою «За сумлінну службу в органах прокуратури» І ступеня; медаллю «За доблесну службу» ІІІ та ІІ ступенів; медаллю «За доблесть та звитягу»; дипломом «За високу національну гідність, патріотизм, значний особистий внесок у розбудову Української держави, багаторічну сумлінну працю, високий професіоналізм»; орденом Свободи «За вагомий внесок у розвиток Української державності»; відзнакою «За мужність під час виконання службових завдань»; іншими 84-ма орденами, медалями та відзнаками. Разом із дружиною Мирославою виховали двох дітей – сина Андрія та доньку Мар’яну, пишаються онукою Діанкою. Життєве кредо Миколи Ярославовича: «Правдою і вірою служити Богові, Україні і рідному народові».