Пропагандист української музичної культури, піаніст Борис Вадимович Деменко досліджує проблему часу в музиці та матеріальну систему його основних понять. Експерт наукових досліджень, член спеціалізованих вчених рад з культурології та дизайну. Народився 20 квітня 1941 р. у м. Львів. Мати Кропивка Галина Олександрівна — з Полтавщини, знала напам’ять майже всі вірші Кобзаря, співала високим приємним голосом українські народні пісні. Батько Вадим Федорович записав деякі фрагменти в її виконанні на плівку старого магнітофона. Пізніше Борис Деменко цифрував їх. Пишається родиною, дослідив, що доводиться свояком онуку внучатого племінника Тараса Шевченка. Здобув освіту у Київській консерваторії (1960–1965). Закінчив аспірантуру Московського музично-­педагогічного інституту ім. Гнєсіних (1975–­1979), докторантуру в Науково-дослідному інституті ім. Риль­ського (1993–1996). Захистив кандидатську дисертацію на тему «Питання поліритмики в теорії і практиці музичного мистецтва» (фортепіанновиконавчий аспект), докторську — «Специфікація категорії часу в поняттях музичної науки». Викладав у Донецькому філіалі Харківського інституту мистецтв (1965), Київському педагогічному інституті (1967–1970). З 1970 р. працює у Київському національному університеті культури і мистецтв. Упродовж 1994–1997 рр. — завідувач відділу мистецько-естетичних проблем культури науководослідного центру, з 1998 р. — професор кафедри фортепіано, з 2001 р. — кафедри теорії музики і музичного виховання, з 2009 р. — кафедри теорії та історії мистецтв. Автор СD-антології «Український фортепіанний авангард», унікальних компакт-дисків «Фортепіанні твори Бориса Лятошинського» (2006), керівник проекту «Валентин Сильвестров: метафорична музика» (2012). Піаніст Борис Деменко — представник «стилю аналітичного експресіонізму», вперше в світі виконав усі сольні твори для фортепіано Б. Лятошинського, перший в світі виконавець окремих творів для фортепіано сучасних українських композиторів Б. Буєвського, В. Годзяцького, Л. Грабовського, В. Загорцева, Ю. Іщенка, В. Сильвестрова, П. Соловкіна, Є. Станковича, В. Філіпенка, а також болгарського композитора Л. Піпкова (цикл фортепіанних творів «Весняні мотиви»). Має записи на Українському радіо. Основні напрями досліджень — продуктивний аналіз розуміння проблеми музичного ритму в широкому культурологічному, філософсько-естетичному, мистецтвознавчому контексті розвитку науки та практики. Запропонував визначення поняття ритму як матриці часо-просторової сукупності сонорних величин долей тривалості, що утворюється способом фактурного розташування її тактовомензуральних складових. Автор робіт «Історія української культури і кардинальні питання її наукового висвітлення», «Етномонізм духовних засад української культури у формуванні національної музичної самосвідомості». Член Національної спілки композиторів України (1991). Указом Президента призначена довічна державна стипендія для діячів культури і науки. Брав участь у кінофільмах «Зі стежок на шлях широкий» (до 150-річчя народження М. Лисенка), «Софія Київська» (присвячений Б. М. Лятошинському). Успішно долає стереотипи у педагогіці. Його вибуховий метод спонукає учня вже потім до самостійного пошуку в консультаціях з педагогом, беручи за основу власні відкриття учня.
Borys V. Demenko
DSc (Art), Prof.

Professor of the Department of Art Theory and History, Kyiv National University of Culture and Arts. Fields of research: productivity analysis of understanding and definition of rhythm in music, wide cultural, philosophical and aesthetic, art context of musical science and practice development.