Фундаментальні дослідження Вячеслава Івановича Борисова в галузі права відображені в багатьох працях, котрі збагатили новими концепціями вітчизняну юридичну науку. До проекту Конституції України 1996 р. увійшли пропозиції професора щодо закріплення права людини на охорону життя та здоров’я в процесі трудової діяльності, визнання життя людини найвищою соціальною цінністю. Народився 7 лютого 1943 р. у м. Волжськ Марійської АРСР (РФ). На виборі професії позначилися пошуки світоглядних орієнтирів. Через право юнак намагався пізнати справедливість. У 1966 р. вступив до Харківського юридичного інституту. Після його закінчення навчався в аспірантурі. Згодом працював у ньому асистентом, старшим викладачем, доцентом, старшим науковим співробітником, професором кафедри кримінального права. Із 1983 до 1985 рр. обіймав посаду викладача кримінального права та кримінології Аденського університету (Йемен). У 1995 р. призначений начальником Управління планування й координації правових досліджень Академії правових наук України, директором-організатором Інституту вивчення проблем злочинності АПрН України (нині — Науково-дослідний інститут вивчення проблем злочинності імені академіка В. В. Сташиса НАПрН України), а з 1995 до 2005 рр. і з 2008 р. — донині — директор Інституту. За сумісництвом обіймає посаду професора кафедри кримінального права № 1 Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого. Основним напрямом наукових досліджень В. І. Борисова є кримінальна відповідальність за порушення правил охорони праці та безпеки виробництва. В. І. Борисов брав участь у підготовці проекту чинного Кримінального кодексу України, створенні Великої української юридичної енциклопедії, розробці загальнодержавної освітньо-професійної програми вищої школи «Право». Разом із колегами на кафедрі підготував базу даних «Навчальний електронно-­інформаційний комплекс (НЕІК) із кримінального права України». Активно займається громадською діяльністю: член Кримінологічної асоціації України, Європейського об’єднання кримінологів, Міжнародної асоціації кримінального права, Академії інженерних наук України. Очолює роботу з підготовки Харківської міжнародної конференції з кримінально-правових дисциплін. У 2011 р. став одним із засновників та заступником голови Всеукраїнської асоціації кримінального права. В. І. Борисов відзначений Державною премією України в галузі науки і техніки, Почесною грамотою Верховної Ради України, премією імені Ярослава Мудрого, подякою Генерального прокурора України, медаллю «20 років незалежності України», медаллю «Верховний Суд України — 90 років», подякою голови Конституційної асамблеї, відзнакою Союзу юристів України — орденом «За заслуги» ІІ, І ступенів. У родині Вячеслава Івановича склалася нау­кова династія. Його дружина Валентина Іванівна — завідувач кафедри цивільного права № 1 Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого, а син Ігор — кандидат юридичних наук. Життєве кредо професора: «Пізнай своє «я» та не загуби його».