СТВОРЮЄМО ЦІННІСТЬ




Якубець Іван Миколайович

Якубець

Іван Миколайович

Начальник аеромобільних військ Збройних Сил України (1998–2005), полковник


Суворій десантній службі Іван Миколайович Якубець віддав 32 роки. Здійснивши понад 400 стрибків із парашутом, переконливо довів, що десантником стають раз і назавжди. Брав активну участь у створенні ЗСУ і зміцненні обороноздатності держави. Народився 29 червня 1955 р. у смт Любашівка на Одещині. Згодом родина переїхала у м. Котовськ на будівництво цукрового заводу. Наслідуючи приклад батьків, Іван Якубець спочатку працював на заводі електриком, а у 1973 р. за комсомольською путівкою вступив до Рязанського ВПДКУ. Після першого стрибка з парашутом зрозумів, що обрав справу всього життя. Закінчив оперативно-тактичний факультет ПДВ Військової академії ім. М. Фрунзе (1989), стратегічний факультет Національної академії оборони України (1998), магістр державного військового управління. Пройшов військову службу на посадах командирів взводу, роти, батальйону, бригади у повітрянодесантних, десантно-штурмових військах та військах спеціального призначення. Іван Якубець є учасником бойових дій у Косово. Офіцерський шлях почав у 1977 р. командиром взводу 299 гв. парашутно-десантного полку 98 гв. пдд. Вже наступного року брав участь у 

проведенні експериментальних навчань з десантуванням і бойовою стрільбою на полігонах «Тарутине», «Широкий Лан», згодом — у міжнародних навчаннях «Щит миру–79» на території Угорщини. За проявлений професіоналізм у 1980 р. призначений командиром пдр 900-го одшб (Німеччина). Підрозділ Івана Якубця неодноразово визнавався кращим серед інших. У 1984–1985 рр. проходив службу на керівних посадах у Білорусі. З 1989 р. — начальник штабу – перший заступник командира 23 одшбр у м. Кременчуку, яку 13 січня 1992 р. привів до присяги на вірність народу України. З 1992 по 1996 рр. — командир 10 окремої бригади СпП, у м. Старий Крим, виконував завдання щодо захисту та ствердження державного суверенітету на території Криму. З 1998 по 2005 рр. — начальник аеромобільних військ (АемВ). Не зважаючи на складний період розвитку ЗСУ, Іван Миколайович, спираючись на міжнародне військове співробітництво з країнами НАТО, організував у військах активну бойову підготовку. Досягнуто широке залучення підрозділів бригад до участі у багатонаціональних навчаннях та миротворчих операціях у колишній Югославії, в Анголі та Іраку (1 аемд, 95 бр), що зміцнило міжнародний авторитет десанту України. Одночасно, незважаючи на масове скорочення військ, відстояв та зберіг у бойовому складі 79-у, 80-у, 25-у і 95-у бригади та завершив формування АемВ, як роду військ ЗС: без втрати бойових можливостей перегруповано з прикордоння у глибину території України 80-у і 25-у бригади, 91 ап, 851 обдз; визначено цільове призначення АемВ, удосконалено теорію їх бойового застосування як повітряно-десантного та десантно-штурмового компонентів; прийнято на озброєння ПДТ і спорядження вітчизняного виробництва, впроваджено нову форму блакитного берету; відкрито у НАОУ кафедру бойового застосування АемВ для підготовки командно-штабних кадрів, налагоджено якісну підготовку офіцерів-десантників в Одеському інституті, на курсах «мовної» підготовки та у військових закладах армій НАТО; здійснено переозброєння бригад з автомобілів на БТР 70(80), що підвищило їх потужність і функціональність, без втрати «десантнопридатності»; започатковано формування десантно-штурмової бригади нового зразка, за стандартами кращих армій НАТО — 79 оаембр з вертолітним полком. З 2006 по 2011 рр. — державний експерт з питань аналізу діяльності ЗСУ та інших військових формувань РНБОУ. З 13 квітня 2014 р. — консультант із військових питань у групі радників голови СБУ, учасник АТО. З березня 2016 р. — ст. науковий співробітник кафедри ВДВ та сил спеціальних операцій НУОУ. Військовий експерт ЦДАКР. За сумлінну службу і працю відзначений 22 державними та відомчими нагородами. Життєве кредо: «Якщо є ціль — то є й дорога».