|
Лопата
Анатолій Васильович
НАЧАЛЬНИК ГОЛОВНОГО (ГЕНЕРАЛЬНОГО) ШТАБУ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ — ПЕРШИЙ ЗАСТУПНИК МІНІСТРА ОБОРОНИ УКРАЇНИ (1993–1996), ГЕНЕРАЛ-ПОЛКОВНИК
Українець з діда-прадіда Анатолій Васильович Лопата віддав військовій службі понад 38 років. Аналітичний розум, неабиякий організаторський талант і воєнний досвід гідно оцінені в Збройних Силах України.
Народився 23 березня 1940 р. у с. Рожів Макарівського району Київської області. Змалечку зазнав повоєнної скрути, батько загинув на фронті. Трудовий шлях почав столяром-паркетником СБУ 5 Головкиївміськбуду, відслужив строкову службу у лавах Радянської армії. У 1964 р. закінчив із золотою медаллю Бакинське загальновійськове училище, призначений командиром мотострілецького взводу, а згодом — командиром роти 20-ї гвардійської мотострілецької дивізії 8-ї гвардійської армії Групи радянських військ у Німеччині.
У 1971 р. закінчив із відзнакою Військову академію ім. М. В. Фрунзе, у 1984 р. — Військову академію Генерального штабу Збройних Сил СРСР. Обіймав посади командира батальйону, начальника штабу мотострілецького полку, командира полку, заступника командира 92-ї гвардійської дивізії Одеського військового округу.
Брав участь у подіях в Чехословаччині 1968 р., командиром 7-ї окремої бригади
|
виконував інтернаціональний обов’язок на Кубі (1980–1982), командував 29-ю мотострілецькою дивізією та 25-м армійським корпусом на Далекому Сході. З 1990 р. — перший заступник командувача Північної групи військ, організовував практичне виведення військ із Польщі при розпаді СРСР.
У січні 1992 р. Анатолій Лопата отримав наказ від міністра оборони СРСР Є. І. Шапошнікова про приведення особового складу Північної групи військ до присяги на вірність Росії. Хибність такого рішення для нього була очевидною, в чому вдалося переконати і МО РФ. Група військ не приймала нову присягу. У червні 1992 р. призначений заступником міністра оборони України. З 1993 по 1996 рр. — начальник Головного (Генерального) штабу Збройних Сил України – перший заступник міністра оборони України. Займався бойовою підготовкою, створенням структур ЗСУ, введенням до їх складу частин та установ, які раніше були у складі Чорноморського флоту, Ракетних військ стратегічного призначення. Під його керівництвом був створений Генеральний штаб ЗСУ.
Після виходу у відставку працював президентом Авіаційного страхового бюро України, віце-президентом – директором департаменту банківської безпеки і правового забезпечення АКБ «Надра». З 2002 р. — радник президента «Аснова холдинг». Був першим головою Української партії «Єдність», заступником голови Української народної партії «Собор». З 2003 р. — радник міністра оборони України на громадських засадах. У 2005–2007 рр. — голова, а з січня 2007 р. — заступник голови Громадської ради при Міністерстві оборони України. З 2014 р. — радник Начальника Генерального штабу ЗС України.
Написав книгу «Записки начальника Генерального штабу Збройних Сил України». Перша книга (2014) видана російською мовою, друга «Час і свідомість» (2015, 2016) — українською з додатком «Віхи буремних подій 2013–2015 років» — хронологія найсуттєвіших воєнних дій на сході України під час АТО. Автор згадує багатьох відомих діячів, подаючи біографічні довідки, копії документів, зокрема про Державний комітет з надзвичайного стану СРСР та діячів, які у серпні 1991 р. зробили спробу узурпувати владу. Докладно висвітлює створення ЗС України у 1992–1996 рр. У 2016 р. вийшла збірка віршів, які відображають зміну свідомості автора, його ставлення до подій та людей у часі. Спогади Анатолія Лопати — це своєрідна хронологія української державності, активним учасником якої він є.
Нагороджений Грамотою Президії Верховної Ради УРСР, орденами Червоної Зірки, «За службу Батьківщині у Збройних Силах СРСР» ІІ і ІІІ ступенів, медаллю «За відзнаку в охороні державного кордону СРСР», має нагороди Куби та Польщі.
|
