|
Легомінов
Володимир Іванович
Голова Всеукраїнського громадського об’єднання «Об’єднання ветеранів розвідки України», перший заступник начальника Головного управління розвідки Міністерства оборони України (1992–1998, 2000–2003),
кандидат військових наук, генерал-лейтенант
За особистий внесок у розгортанні єдиної системи військової розвідки Збройних Сил України, високі професійні та командирські якості нагороджений відзнакою Президента України «Іменна вогнепальна зброя» (1996).Володимир Іванович Легомінов належить до славетної когорти воїнів-розвідників, гідно прослуживши 34 роки. У нелегкій, але почесній справі захисту Батьківщини проявив патріотизм і відповідальність, високий професіоналізм та самовідданість. Під його керівництвом розвідувальні органи добували важливу інформацію в інтересах забезпечення національної безпеки держави.
Народився 11 червня 1943 р. у с. Григорівка Межівського району Дніпропетровської області в сім’ї робочого. Закінчив Ташкентське загальновійськове училище ім. Леніна (1964), Військово-дипломатичну академію (1971), Військову академію Генерального штабу Збройних Сил СРСР (1987).
|
Військову службу розпочав у 1964 р. на посаді командира взводу мотострілецького полку 22-ї танкової дивізії у м. Дніпропетровськ, а згодом 4-ї гвардійської мотострілецької дивізії м. Луганськ. У 1965 р. — секретар комітету комсомолу полка, у 1966 р. — помічник начальника політвідділу з комсомольської роботи 4-ї гвардійської мотострілецької дивізії. В період 1971–1985 рр. обіймав оперативну посаду в органах спеціальної розвідки Забайкальського військового округу. У 1987 р. — заступник начальника розвідки Західної ставки (Легниця, Польща). У 1988 р. — начальник розвідки Прибалтійського військового округу (з 1989 р. — Північно-Західна група військ).
У 1992 р. Володимир Іванович повернувся в незалежну Україну, був призначений на посаду начальника розвідувального управління Головного штабу Збройних Сил України, а у 1993 р. — першим заступником начальника Головного управління розвідки Міністерства оборони України. Брав участь в розгортанні сил та засобів розвідки, організації розвідки в інтересах вищого військово-політичного керівництва Держави. У 1998 р. за віком звільнений з лав Збройних Сил України, в період 2000–2003 рр. повторно призваний на службу.
З 2003 р. обіймав посаду генерального директора громадського об’єднання «Об’єднання ветеранів розвідки України», головною метою якого є правовий та соціальний захист ветеранів спецслужб та їх сімей. У 2006 р. обраний головою цієї організації. Ветерани розвідки залучені до вирішення проблем, що стоять перед суспільством. Виступають у навчальних закладах Міністерства оборони України та його структурних підрозділах.
Генерал-лейтенант В. І. Легомінов нагороджений почесними грамотами Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України. Заслуги почесного розвідника також відзначені орденами «За службу Вітчизні в Збройних Силах СРСР» (1976) та Червоної Зірки (1988).
Одружений, син — Олексій.
Вірить у велике майбутнє України, що підтверджується улюбленими висловами Володимира Івановича: «В єдності наша сила», «Тільки разом ми чогось варті».
.jpg)
|
