СТВОРЮЄМО ЦІННІСТЬ




Дьомін Валентин Сергійович

Дьомін

Валентин Сергійович

Державний службовець, дипломат, підприємець, розвідник, полковник у відставці


Ветеран Служби зовнішньої розвідки Украї­ни Валентин Сергійович Дьомін пройшов цікавий неординарний шлях, тричі перебував у закордонних відрядженнях в Афганістані. Завдяки навичкам та ерудиції успішно реалізував себе у різних сферах діяльності — на дипломатичній ниві, сприяв налагодженню торговельно-економічних зв’язків з Іраном, працював у Секретаріаті Кабінету Міністрів України. Народився 28 серпня 1948 р. у с. Левківка Зміївського району Харківської області. Батько Сергій Іванович був головою колгоспу. Трудовий шлях Валентин Дьомін почав слюсарем на Зміївському машинобудівному заводі. У 1973 р. закінчив із відзнакою машинобудівний факультет Харківського політехнічного інституту, отримав спеціальність інженера-технолога.

Продовжив працювати на заводі інженером-конструктором, зарекомендував себе здібним молодим спеціалістом, швидко здобув авторитет, його обрали секретарем комітету комсомолу. Згодом Валентина Сергійовича направили для проходження служби в систему розвідки Комітету державної безпеки СРСР. Закінчив Вищі курси підготовки оперативного складу в м. Київ (1976), Інститут ім. Ю. Андропова в м. Москва (1980), Вищу школу КДБ СРСР, де навчався на факультеті підготовки керівного складу для роботи за кордоном зі знанням англійської та перської мов (1984). Пізніше здобув освіту у Вищій школі менеджерів при Державній академії управління Держкомнавчання СРСР за спеціальністю «Менеджмент ринкової економіки» (1991). Валентин Дьомін тричі перебував у довгострокових закордонних відрядженнях в Афганістані, під час яких виконував функції співробітника консульського відділу та служби радника з економічних питань закордонного представництва. У 1980 р. у Джелалабаді добував розвідувальну інформацію, встановлював необхідні контакти з афганськими колегами і давав слушні поради, які сприяли успішному проведенню операцій. За його голову душмани навіть встановили плату у розмірі 100 тис. американських доларів. У 1984 р. Валентин Сергійович обіймав посаду заступника командира оперативної групи з питань розвідки у провінції Хост, розташованій на кордоні з Пакистаном. Він доставив у Кабул особливо цінного агента, з яким працював спільно з афганськими представниками органів безпеки. Агент надавав інформацію про табори підготовки найманців на території Пакистану, місця їхнього впровадження на афганську територію, шляхи постачання зброї, схеми фінансування, рахунки у закордонних банках. Керівник

афганської служби держбезпеки Наджиб, майбутній президент Афганістану, високо оцінив роботу Валентина Дьоміна й надану інформацію, дав вказівку видати агенту винагороду у розмірі 1 млн афгані. Важливі джерела інформації були у Валентина Дьоміна і в провінції Кундуз, на кордоні з Китаєм, куди його відправили згодом. Брав участь у проведенні операцій з викупу радянських військовополонених або їх обміну на заарештованих представників антиурядових формувань, а також у масштабних заходах з викриття корупції серед представників державних органів влади й управління і органів внутрішніх справ Афганістану. За успішне виконання завдань В. С. Дьомін нагороджений орденами Червоної Зірки, «За мужність», Грамотою Президії Верховної Ради СРСР, 5 медалями, в тому числі медаллю «Знак Пошани» Міністерства оборони України. Отримав звання полковник. Звільнившись з КДБ за власним бажанням, у 1992 р. працював заступником головного інженера, головним спеціалістом з питань зовнішньоекономічних зв’язків, очолював українське представництво з будівництва моторобудівного заводу в м. Дамаск (Сирійська Арабська Республіка) Харківського електротехнічного заводу. У 1993 р. — заступник генерального директора українсько-американського підприємства «Унібанк», яке займалося реалізацією старих автомобілів. Організував спільне українсько-іранське підприємство з іноземними інвестиціями «Укрсангінфільтр», де працював директором, займався маркетинговими дослідженнями іранського ринку, організацією переговорів зацікавлених українських підприємств з іранськими партнерами. Знання перської і англійської мов, а також психології мешканців країн Сходу сприяли успішному втіленню бізнес-проекту. З 1993 по 1995 рр. — радник директора Харківського авіаційного підприємства. У складі делегації Міністерства промислової політики України Валентин Дьомін організовував і перекладав переговори стосовно реалізації української авіаційної техніки на іранському ринку, які завершилися підписанням контрактів на реалізацію в Іран 12 літаків АН 74 та будівництвом у м. Ісфаган підприємства зі спільного виробництва пасажирських літаків АН 140 на загальну суму 324 млн доларів США. У 1996–1997 рр. — заступник генерального директора спільного українсько-естонського підприємства «Ільок». За умілу організацію переговорів, досягнуті позитивні результати в 1997 р. керівництво Міністерства промислової політики України рекомендувало Валентина Дьоміна для роботи в Міністерстві закордонних справ України. 3 1997 до 2001 рр. — радник з економічних питань Посольства України в Ісламській Республіці Іран. В. С. Дьомін 5 разів виконував обов’язки керівника закордонного представництва терміном від 15 до 70 діб. У відсутність Посла організовував підготовку матеріалів та проведення ряду візитів, в т. ч. Прем’єр-міністра України, Другого спільного засідання Міжурядової українсько-іранської комісії з торговельно-економічного співробітництва, за результатами яких напрацьовані конкретні напрями подальшого розвитку українсько-іранських відносин, затверджені Кабінетом Міністрів України. За досягнуті позитивні результати в роботі неодноразово отримував подяки Міністерства закордонних справ України. Подальший шлях Валентина Дьоміна пов’язаний з роботою у Кабінеті Міністрів України. З жовтня 2001 до квітня 2010 рр. працював головним спеціалістом сектору міждержавних відносин управління міжнародного співробітництва, заступником, першим заступником начальника управління міжнародного співробітництва, міждержавних відносин та зовнішньоекономічної політики; заступник начальника управління експертизи та аналізу техногенної, екологічної, ядерної безпеки та природокористування. Займався організаційним, експертно-аналітичним, інформаційним забезпеченням діяльності Кабінету Міністрів України з питань міжнародного співробітництва та міждержавних відносин. За сумлінну працю, вагомий особистий внесок у забезпечення роботи секретаріату Кабінету Міністрів України отримав подяки Прем’єр-міністра України, нагороджений Почесною грамотою Кабінету Міністрів України, йому присвоєно 3-й ранг державного службовця. Водночас, з листопада 2002 до лютого 2004 рр. працював керівником торговельно-економічної місії у складі Посольства України в Ісламській Республіці Іран. Підготував ряд публікацій, інтерв’ю та відеоматеріалів з питань українсько-іранських відносин. У квітня 2010 р. звільнився у зв’язку з виходом на пенсію. На заслуженому відпочинку веде не менш насичене життя, має пасіку, захоплюється риболовлею, спілкується з друзями та не перестає займатися спортом, має спортивні розряди з шахів, тенісу, стрільби з пістолета, багатоборства. Турбується та радіє успіхам великої родини (двох дочок та трьох онуків). Дружина Любов Яківна — пенсіонер. Дочка Ксенія Вороніна (Дьоміна) — співробітник управління СБУ у Харківській області. Дочка Валентина — співробітник Харківського державного авіаційного підприємства.