СТВОРЮЄМО ЦІННІСТЬ




Гуменюк Феодосій  Максимович

Гуменюк

Феодосій Максимович

Художник-живописець-графік, професор кафедри живопису і композиції Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури

За значний особистий внесок у розвиток націо­нального образотворчого мистецтва, вагомі досягнення у професійній діяльності, багаторічну плідну працю присвоєно почесне звання «Народний художник України» (2009).
Полотна видатного українського художника Фео­досія Гуменюка відомі далеко за межами України. Поетику митця складно сплутати з іншими — в його картинах вдало сполучаються традиційна українська символіка та сучасні засади малярства. Поєднання традицій та авангардних віянь надають творам художника особливої самобутності. Народився 6 вересня 1941 р. у с. Рибчинці Він­ницької області. У 5 класі середньої школи хист до малювання помітив учитель П. Д. Матвієнко, який порадив розвиватися надалі. У 1959–1965 рр. навчався у Дніпропетровському художньому училищі, у 1965–1971 рр. — студент Ленінградського інституту живопису, скульптури та архітектури імені І. Рєпіна. Перша посада за фахом — викладач Ленінградського вищого художньо-промислового училища імені В. Мухіної. У 1974 р. Феодосій Максимович був серед учасників першої виставки нонконформістів у Ленінграді, у 1975 р. організував та взяв участь у першій виставці українських неофіційних художників у Москві. Його життя — дивне переплетіння доріг між Росією та Україною, численні подорожі, сповнені натхнення, у пошуках нових барв. Захоплення художником творчістю Тараса Шевченка та націо­нальними мотивами не сприймалося партійною верхівкою, мали місце переслідування, через які не раз доводилося переїжджати з Ленінграда до Дніпропетровська, а потім і до Києва. Основна тема творчості Феодосія Гуменюка — Україна, її історія, народ, його герої.

Образи не абстраговані, а прозоро-алегоричні, через які передано роздуми художника, його переживання над питаннями гуманності, людяності та справедливості. Митець є першовідкривачем мотиву чумацької ікони — зображення Богоматері й Христа на висушеній рибині, яке було оберегом чумаків під час походів. До 200-ліття Т. Шевченка створив понад 40 ілюстрацій до «Кобзаря». З 1984 р. є членом Спілки художників Росії, у 1993 р. став лауреатом Державної премії Украї­ни імені Т.Г. Шевченка за серію портретів історичних діячів: П. Сагайдачного, П. Полуботка, І. Мазепи, Марусі Чурай, Байди Вишневецького, С. Наливайка, І. Ґонти, М. Залізняка. Удостоєний почесного звання заслуженого діяча мистецтв України. У 1993 р. очолив майстерню історичного живопису Національної академії образотворчого мистецтва та архітектури, увійшов до складу Спілки художників України, з 2000?р. — професор кафедри живопису і композиції НАОМА. Ф. М. Гуменюк — учасник як персональних, так і групових виставок у різних країнах світу, які відбулися, зокрема, в Україні, Торонто, Він­ніпегу, Оттаві, Гамільтоні (Канада), Нью-Йорку (США), Духцові (Чехословаччина), Єревані (Вір­менія), Баку (Азербайджан), Парижі (Франція), Новгороді, Москві, Санкт-Петербурзі (Росія) за період з 1966 до 2010 рр. Натхненницями в житті і творчості для Фео­досія Максимовича є дружина Наталія Павленко (світлої пам’яті) — мистецтвознавець за фахом та донька Уляна — відома в Україні та за кордоном портретистка. Про свою творчість художник зазначає: «…Я — за спокій, я за мистецтво глибоке та спокійне, як душа народу…».