|
Георгієвський
Віктор Петрович
Головний науковий співробітник ДП «Державний Науковий Центр Лікарських Засобів» Міністерства охорони здоров’я України, керівник проекту створення Державної Фармакопеї України та її головний науковий співробітник
Доктор фармацевтичних наук, професор, член-кореспондент Національної академії наук України, академік Інженерної академії України, академік Міжнародної інженерної академії, дійсний член Нью-Йоркської академії наук, заслужений діяч науки і техніки УРСР, кра
Майбутній видатний вчений вітчизняної фармації та аналітичної хімії народився 23 червня 1937 року в м. Артемівську на Донеччині. Навчався на військовому
факультеті при Харківському фармацевтичному інституті (1954—1957), закінчив фармацевтичний факультет Московського медичного інституту ім. Сеченова в 1959 році.
Професійне становлення та наукова діяльність Віктора Петровича нерозривно пов’язані з Харківським науково-дослідним хіміко-фармацевтичним інститутом (нині — ДП «Державний Науковий Центр Лікарських Засобів» МОЗ України»). У стінах цього закладу він пройшов шлях від лаборанта-хіміка, молодшого і старшого наукового співробітника до завідувача лабораторії та відділу вивчення якості лікарських препаратів. У період 1989–2008 років науковець очолював ДП «ДНЦЛЗ», від 2008 року є його головним науковим співробітником.
З 1989 по 1995 рр. був заступником голови концерну «Укрмедбіопром» і керівником розробки загальної концепції та перших програм створення ЛЗ в Україні.У 1992–2006 роках створив і керував Науково-експертним фармакопейним центром МОЗ України.
Професор В.П. Георгієвський спеціалізується на розробці фундаментальних питань хіміко-фармацевтичного аналізу біологічно-активних речовин (БАР) і на аналітичному забезпеченні технологічних досліджень ЛЗ та їх стандартизації, розробці загальної концепції та перших програм створення ЛЗ в Україні.
Під його керівництвом розроблено науково-технічну документацію та впроваджено у виробництво понад 130 препаратів-генериків.
В.П. Георгієвський є автором та співавтором понад 75 ЛЗ (глутаргін, рутес, кратал, диклоцин, фламін, алантон, ліквіритон, інгаліпт, феростат, ферамін-віта, флаванабол,
фладекс, фітоліт, тіотриазолін, титріол та інші).
|
Впровадження методу титрування в неводних середовищах у фармацевтичний аналіз; оптимізація умов хроматографування у рідинній хроматографії та газохроматографічного кількісного аналізу; спектрофотометричного дослідження багатокомпонентних ЛЗ; заснування системи стандартизації ЛЗ та створення школи стандартизації і контролю якості ЛЗ; розробка та видання першої Державної Фармакопеї України, гармонізованої з Європейською Фармакопеєю,— головні досягнення вченого.
Має 523 наукові праці, 11 монографій, 77 патентів та 36 авторських свідоцтв. Підготував 13 докторів і 18 кандидатів наук.
Вплив В.П. Георгієвського на розвиток фармацевтичної науки, аналітичної хімії та стандартизації ЛЗ відмічено європейською науковою громадськістю в офіційному виданні «The Europe 500, Leaders for NowCentury»/The Millennium, Edition, 2001.
З 2006 року вчений є головним співробітником Державної Фармакопеї України. Головний редактор журналу «Фармаком» та депутат Харківської міської ради V скликання (2006–
2011 рр.).
Нагороджений медалями «За доблестный труд» та «За трудовую доблесть», орденами «За заслуги» ІІІ—II ступенів, церковний орден святого рівноапостольного князь Володимира, «Святий Дмитро Солунський» IV ступеня. Має Почесні грамотами за заслуги перед українським народом та Українською православною церквою.
Одружений, має сина та 2 онучок. Син Геннадій продовжує справу батька, працює старшим науковим співробітником і є експертом Європейської Фармакопеї. Родина Георгієвських шанує батька та діда — Петра Олександровича Георгієвського, кавалера ордена Леніна та багатьох бойових орденів та медалей — одного з керівників Слов’янського партизанського загону на Донеччині — «Донецкие мстители».
|
