
Шишкін Віктор Іванович ![]() Народний депутат України І–ІІІ скликань, Генеральний прокурор України (1991–1993), суддя Конституційного суду України (2006–2015), державний радник юстиції України, кандидат юридичних наук, Доцент, заслужений юрист України
Народився 14 березня 1952 р. у м. Тирасполь Молдавської РСР. Відразу після закінчення школи розпочав трудову діяльність. У 1970–1972 рр. проходив строкову військову службу. У 1973 р. закінчив Тираспольське технічне училище № 2 й деякий час працював слюсарем. У 1976 р. вступив на юридичний факультет Одеського державного університету ім. І.І. Мечникова. У 1981 р. здобув фах правознавця, якому присвятив усе життя. Після випуску обраний народним суддею Олександрівського районного народного суду Кіровоградської області, а у 1982–1985 рр. — народний суддя Кіровського районного народного суду м. Кіровограда. У 1985 р. Віктор Іванович перейшов на роботу до Кіровоградського обласного суду, де працював суддею, а пізніше заступником голови. Віктор Іванович Шишкін у 1990 р. обраний народним депутатом України І (XII) скликання. У 1990–1991 рр. — заступник голови Комісії з питань законодавства й законності Верховної Ради України, а з 1993 до 1994 рр. був її членом. |
У 1991–1993 рр. — член і заступник голови Конституційної комісії України. Тоді ж призначений Генеральним прокурором України — першим за часів незалежності. На цій посаді відкрив новий етап розвитку
прокуратури України вже в умовах становлення демократії. У 1992 р. Віктору Івановичу Президентом України надано класний чин державного радника юстиції України.
У 1994–1998 рр. — народний депутат України ІІ скликання, голова підкомітету із судово-правової реформи Комітету з питань правової політики й судово-правової реформи. У 1998–2004 рр. — народний депутат України ІІІ скликання, заступник голови Комітету з питань правової політики.
З 1998 до 2003 рр. був членом Вищої ради юстиції, призначений ІІІ позачерговим з’їздом суддів України.
У 2005 р. Віктор Шишкін Указом Президента України призначений суддею Конституційного Суду України, де пропрацював до 2015 р. На цій відповідальній посаді завжди демонстрував непохитність у надважливих питаннях державотворення та національної безпеки, відкрито заявляючи про загрозу нівелювання верховенства Конституції України. У 2005–2008 рр. — член Національної комісії зі зміцнення демократії та утвердження верховенства права.
Віктор Іванович багато років займається науковим вивченням проблем організації судочинства, конституційного та адміністративного права. У 1987 р. захистив дисертацію на тему «Конституційне право радянських громадян на оскарження дій посадових осіб, державних і громадських органів» й здобув науковий ступінь кандидата юридичних наук. Крім того, він — автор понад 150 наукових праць в Україні та за кордоном (Польща, США, Угорщина, Німеччина), зокрема монографій «Конституційне право на оскарження до суду дій посадових осіб» (1990), «Забезпечення прав людини в судочинстві США (організаційні й процесуальні засади)» (2000), навчальних посібників «Судові системи країн світу» (2001), «Основи адміністративного судочинства та адміністративного права» в співавторстві (2006).
За значний особистий внесок у розробку й ухвалення Конституції України, активну законотворчу роботу в 1996 р. присвоєно почесне звання заслуженого юриста України.
Натхнення черпає у дружньому родинному колі. Віктор Іванович пишається донькою Еліною, котра продовжила правничу династію, обрана народним депутатом України VI скликання, нині активно займається громадсько-політичною та науковою діяльністю в галузі права.
|