СТВОРЮЄМО ЦІННІСТЬ



Рибачук Микола  Филимонович

Рибачук
Микола Филимонович

Проректор, завідувач кафедри філософії та релігієзнавства Українського гуманітарного інституту (2005–2015), почесний доктор Ужгородського національного університету, член спеціалізованої вченої ради із захисту дисертацій Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Доктор філософських наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України, лауреат премії НАН України імені М.С. Грушевського, академік Української академії наук та Української академії політичних наук.
Микола Филимонович Рибачук — відомий науковець у сфері політичних та етнонаціональних відносин, вивчає національну духовну культуру, сучасні соціальні та політичні процеси в Україні, етнорелігійну політику. Досліджує стан міжцерковних, міжконфесійних відносин, позицію релігійних організацій з важливих питань державного і політичного життя, їх взаємини з органами місцевого самоврядування, громадську думку щодо релігії і церкви, ставлення віруючих до процесів, що відбуваються в державі, а також позицію зарубіжних конфесійних центрів щодо змін політичної, релігійної ситуації в Україні. Народився у с. Якимівка Оратівського району на Вінниччині. Трудовий шлях

розпочав помічником комбайнера колгоспу «Україна». У 1966 р. закінчив факультет журналістики Українського поліграфічного інституту імені Івана Федорова (нині — Українська академія друкарства). Здобув повну вищу освіту в Національному університеті «Одеська юридична академія» за спеціальністю «Правознавство» та отримав кваліфікацію «Юрист». Займався журналістською та редакційно-видавничою діяльністю. У 1978 р. закінчив аспірантуру Інституту філософії НАН України, де захистив кандидатську дисертацію і працював старшим науковим співробітником. З 1984 р. — науковий співробітник та завідувач сектору у системі Академії суспільних наук при ЦК КПРС. У 1986 р. захистив докторську дисертацію, а у 1991 р. отримав звання професора. З 1992 по 1999 рр. Микола Рибачук — головний науковий співробітник, керівник Центру досліджень проблем церкви і етноконфесійних відносин Інституту політичних і етнонаціональних досліджень імені І.Ф. Кураса НАН України (ІПіЕД імені І.Ф. Кураса). У 1999–2004 рр. — член Центральної виборчої комісії. Упродовж 2005–2015 рр. — проректор, завіду­вач кафедри філософії та релігієзнавства Українського гуманітарного інституту. Автор понад 200 наукових праць, серед яких монографії «Національне відродження і релігія», «Релігія і політика в сучасній Україні», «Українська церква: історія, сучасність, персоналії», підручники для середніх та вищих навчальних закладів з питань релігієзнавства, історії релігії і вільнодумства. Багато статей опубліковані у вітчизняних та закордонних виданнях. Під керівництвом Миколи Филимоновича також підготовлено низку кандидатських дисертацій. Професор М.Ф. Рибачук входив до складу експертної ради з філософських, політичних та соціологічних наук ВАК України (2002–2005), вченої та спеціалізованої вчених рад ІПіЕД імені І.Ф. Кураса НАН України (1992–1999), спеціалізованих вчених рад Інституту філософії НАН України (1994–1997) та Чорноморського державного університету (2005–2010). М.Ф. Рибачук нагороджений Почесною грамотою Кабінету Міністрів України, почесною відзнакою Головного управління державної служби України «За сумлінну працю. Зразкове виконання службових обов’язків», орденом святого рівноапостольного князя Володимира Великого (УПЦ-КП). Член Національної спілки журналістів України. М.Ф. Рибачук – державний службовець І рангу. Дружина Марія Павлівна — лікар акушер-гінеколог, донька Олена — науковець.

Mykola F. Rybachuk
DSc (Philosophy), Prof., Honoured Scientist of Ukraine, Academician of the Ukrainian Academy of Sciences, Academician of the Ukrainian Academy of Political Sciences.

Vice-Rector, Chairman of the Department of Philosophy and Religious Studies, Ukrainian Humanitarian Institute (2005–2015). Fields of research: theory and practice of political, ethnic national relations and national clerical culture; contemporary social, political and clerical processes in Ukraine; ethnoreligious policy; interconfessional relations.