СТВОРЮЄМО ЦІННІСТЬ

Мандигра
Микола Станіславович

Академік-секретар відділення ветеринарної медицини Національної академії аграрних наук України

Член-кореспондент НААН, доктор ветеринарних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки.
Народився 23 серпня 1945 р. у с. Чемериси-Барські Барського району Вінницької області. Закінчив факультет ветеринарної медицини Білоцерківського національного аграрного університету (БНАУ). Трудову діяльність розпочав у 1971 р. лікарем-гематологом племінного господарства. Після навчання в аспірантурі пройшов шлях від асистента до доцента кафедри епізоотології БНАУ. З 1987 р. обіймав посаду старшого наукового співробітника Інституту епізоотології НААН, потім завідувача лабораторії епізоотології, а у 1989 р. призначений директором цього інституту. У 2013 р. обраний академіком-секретарем Відділення ветеринарної медицини НААН, яке очолює дотепер. Основними напрямами наукової діяльності М.С. Мандигри є вивчення епізоотичного та інфекційного процесів лейкозу великої рогатої худоби, біобезпека та біозахист. Теоретично і експериментально обґрунтував та застосував

широкомасштабні протилейкозні заходи. З 1987 р. під керівництвом Миколи Станіславовича функціонувало відділення Науково-виробничої системи «Оріон» з боротьби із лейкозом великої рогатої худоби у Західному регіоні України, якою було охоплено близько 2000 господарств у 8 областях. Діяльність НВС «Оріон» забезпечила повне оздоровлення господарств 6 областей України від лейкозу великої рогатої худоби, що стало передумовою повного оздоровлення господарств України. За його ініціативи створено лабораторії з вивчення хвороб коней, хутрових звірів, риб та ін. Дослідив вплив малих доз радіонуклідів на імунний статус тварин та розвиток епізоотичного і інфекційного процесів, а також їх подальший вплив на якість та безпеку тваринницької продукції. М.С. Мандигрою вперше в Україні започатковано використання мас-спектрометрії для теоретичного обґрунтування багатокомпонентних лікувально-профілактичних засобів для ветеринарної медицини, в результаті чого створено банк мас-спектрів понад 250 біологічно активних речовин. Автор та співавтор 6 монографій, 5 брошур, 17 рекомендацій, 8 інструкцій щодо боротьби із захворюваннями тварин, 30 авторських свідоцтв та близько 400 публікацій, серед яких значна частина присвячена проблемі лейкозу великої рогатої худоби. Входить до складу науково-методичної ради Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, координаційної ради у галузі ветеринарної медицини країн СНД, Державної фармакологічної комісії ветеринарної медицини, редколегії журналів «Ветеринарна медицина», Agroindustrial complex of Ukraine і «Вісник аграрної науки», бюлетенів Інституту біології тварин НААН та «Ветеринарна біотехнологія». Нагороджений орденом «За заслуги» ІІІ ступеня, «Знаком Пошани» Міністерства аграрної політики України (2005). Лауреат Державної премії України в галузі науки та техніки (2016) за розроблення та впровадження комплексної системи широкомасштабних ветеринарно-зоотехнічних заходів щодо профілактики та оздоровлення тваринництва України від лейкозу великої рогатої худоби. Одружений, має доньку. Улюблений вислів: «Лише той гідний життя і свободи, хто кожен день за них іде на бій» (Й. Гете).