СТВОРЮЄМО ЦІННІСТЬ

Гвоздецький
Василь Степанович

Завідувач-засновник відділу фізики газового розряду та техніки плазми (1977–2003), головний науковий співробітник Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона НАН України (2003–2015)

Доктор технічних наук, професор, академік Української академії наук, заслужений діяч науки і техніки України, лауреат Державної премії Української РСР у галузі науки і техніки, винахідник СРСР.
Український фізик Василь Степанович Гвоздецький — ?видатний науковець у галузі фізики зварювальної дуги, плазми низького і високого тиску, розробник методу мікроплазмового зварювання та представник патонівської школи зварювання. Народився 16 серпня 1930 р. у с. Шура-Копіївська на Вінниччині в родині колгоспників. Батько Степан Улянович — учасник Другої Світової війни. Під час німецької окупації мати Марина Данилівна з сином і донькою зазнали труднощів і злиднів, а вже в голодному 1947 р. Василь взяв на себе відповідальність за виживання сім’ї. Не зважаючи на злиденні умови, семирічку закінчив у 18 років на «відмінно». Відслужив в армії, закінчив Тульчинське педагогічне училище, також з червоним дипломом. До Київського державного університету імені Т.Г. Шевченка міг вступити за умови складання іспиту з фізики на «відмінно», однак отримав оцінку «добре». Дізнавшись, що демобілізовані мають пільги при вступі до вищого навчального закладу, звернувся за сприянням до генерала військової кафедри. На все життя запам’ятав його слова: «Синку, не підведи». В.С. Гвоздецький переконливо виправдав надії, у 1960 р. закінчив із червоним дипломом радіофізичний факультет, здобув спеціальність «Радіофізика та електроніка». З газети «Вечірній Київ» дізнався, що в Інституті електрозварювання ім. Є.О. Патона є вакансія радіо­фізика. Завідувач відділу нових методів зварювання, академік НАН України Д.А. Дудко, побачивши в заліковій книжці Василя Гвоздецького п’ятірки, запропонував йому посаду старшого інженера. Першу пошукову працю, пов’язану з можливістю використання високочастотного факельного розряду для зварювання металів малих товщин, у молодого науковця приймав директор інституту, академік НАН України Б.Є. Патон. Після захисту дипломної роботи продовжив працювати в інституті, з яким пов’язав всю майбутню трудову діяльність. Спочатку вивчав особливості впливу різних газів та їх сумішей на густину струму плазми за різних умов як при атмосферному тиску, так і у вакуумі. Визначив основні параметри режимів горіння малоамперної дуги з високими ступенями її контрагування. У 1968 р. захистив кандидатську, у 1975 р. — докторську дисертації. В.С. Гвоздецький розробив і випробував нову теорію катодних процесів у зварювальній дузі, шо грунтується на явиші іонно-електронної емісії з катода. Ці фундаментальні дослідження стали основою створення нових способів мікроплазмового зварювання металів і сплавів завтовшки 0,1–1 мм, оптимізації вихідних характеристик джерел живлення мікроплазми. У 1977 р. Василь Степанович заснував та очолив відділ фізики газового розряду і техніки плазми, який очолював до 2003 р. У 1985 р. став лауреатом премії Ради міністрів СРСР за розроблений метод мікроплазмового зварювання, що широко впроваджений у газовій промисловості під час ремонту газоперекачувальних агрегатів, компресорних лопаток, жарових камер та багатьох



інших вузлів і приладів. За розробками В. С. Гвоздецького у серійне виробництво впроваджено понад 15 000 апаратів для різних засобів мікроплазмового зварювання, які широко використовуються в Україні та світі. Основні напрями досліджень вченого: фізичні явища у зварювальній дузі та плазмі високого і низького тисків, емісія електронів у катодній плямі; магнітне керування зварювальною дугою; мікроплазмове зварювання; взаємодія лазерного випромінювання з плазмою, розробка нових способів, технологій і устаткування для зварювання і термічної обробки як металів, так і живих тканин; розробка термоструменевого процесу і відповідного інструментарію для реалізації різних методик обробки хірургічних інфікованих ран. У доробку В.С. Гвоздецького понад 200 наукових праць, 53 авторських свідоцтв СРСР і 22 патенти на винаходи (Великої Британії, Франції, Німеччини, Швеції, Швейцарії, Італії, Японії), а також 20 праць з медичної тематики (7 статей і 13 патентів України). Підготував 3 докторів та 5 кандидатів наук. У співпраці з Інститутом хірургії та трансплантології НАМН України Василь Гвоздецький брав участь у розробці плазмово-хірургічного комплексу. Новий плазмовий спосіб з’єднує дефекти стінок шлунково-кишкового тракту без швів. На винахід отримав патент України.

Василь Степанович розробив прилади, що знешкоджують ракові пухлини та зупиняють кровотечу. Термоструменевий пристрій для коагуляції та руйнування пухлин і метастазів струменем водяної пари містить робочий інструмент у вигляді голки медичного шприца, оснащений парогенератором, в якому розміщений нагрівальний елемент та аспіратор. Має максимально спрощену конструктивну побудову, зручний у маніпулюванні, компактний. Його можна легко переносити не тільки з однієї операційної до іншої, а й до іншого медичного закладу. Лікування онкохворих за допомогою пристрою є найбільш ефективним, безкровним. Завдяки струменю пари кров в судинах коагулюється раніше ніж вони травмуються голкою і не викликає побічних ефектів, а головне — не шкідливе для пацієнта, адже пристрій виключає всі шкідливі фактори для організму людини: іонізуюче, радіочастотне, гама-квантове випромінювання та канцерогенні препарати, котрі здатні змінювати генетичний код клітини і перетворювати здорові клітини на пухлинні. У здобутку науковця також термоструменевий безконтактний хірургічний прилад для зупинення кровотеч, стерилізації травматичних відкритих інфікованих ран, в тому числі вогнепальних, для лікування гнійно-септичних вогнищ різної етіології

як в польових, так і стаціонарних умовах. Прилад був успішно застосований у 2011 р. в Національному інституті хірургії і трансплантології ім. О.О. Шалімова НАМН України у наданні допомоги постраждалому після ДТП. Дані розробки були презентовані на міжнародному медичному форумі в Китаї у листопаді 2016 р. Професор В.С. Гвоздецький на підставі фізики плазми виявив важливе явище природи «тіло, що обертається в плазмі — носій магнітного поля», яке детально описав у заявці до Держкомітету винаходів і відкриттів СРСР (№32–ОТ–4746 від 21.01.1966). В експертному висновку значилось, що таке твердження саме по собі правильне, але відкриттям визнано бути не може, тому що «не представляє цінності ні наукової, ні практичної». При проведенні експерименту на фізичній моделі Землі майбутній вчений використав мідну сферичну кулю, що обертається в газорозрядній плазмі із негативним електричним зарядом, що генерує магнітосферу в навколишньому просторі. В процесі експерименту отримав дивовижні незвичайні явища, зафіксовані на фотографіях з чотирма плазмовими кільцевими поясами. Фізична модель Землі експериментально підтвердила не лише існування двох поясів, але й неочікувано було відкрито ще два поя­си на 15 років раніше. У виданні Української радянської енциклопедії (т. 5, с. 438, 1980 р.) відзначається, що відкриття четвертої плазмової оболонки магнітосфери Землі є найважливішим досягненням космічної фізики. Василь Гвоздецький описав зроблене ним відкриття у книзі «Необыкновенные явления в обыкновенной плазме» (2015). Багаторічна сумлінна праця вченого відзначена багатьма державними та відомчими нагородами, в тому числі зарубіжних країн. За вагомий внесок у розвиток науки, техніки і технологій у галузі матеріалознавства і машинобудування, багаторічну сумлінну працю та високий професіоналізм Василь Степанович Гвоздецький нагороджений Почесною грамотою Кабінету Міністрів України (2004). У здобутку вченого відзнака НАН України «За підготовку наукової зміни» (2009), диплом та почесна відзнака «За особистий внесок у розвиток зварювального виробництва»» Товариства зварників України (2015).

За особливі заслуги в галузі будівництва та оборони СРСР нагороджений орденом «Знак Пошани» (1981). За досягнуті успіхи у розвитку народного господарства СРСР нагороджений срібною (1971) та золотими (1972, 1987) медалями ВДНГ СРСР, медаллю «За доблесну працю в ознаменування 100-річчя з дня народження В.І. Леніна» (1970). Серед інших нагород: медалі «В пам’ять 1500-річчя Києва (1982), «Ветеран праці» (1984), «Захисник Вітчизни» (1999), ювілейні медалі «60 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941–1945 рр.» (2005), «65 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941–1945 рр.» (2010). Своїми науковими досягненнями Василь Степанович Гвоздецький великою мірою завдячує дружині Ганні Сергіївні (світлої пам’яті), педагогу за фахом, адже вона взяла на себе всю турботу про створення сімейного затишку та постійного творчого натхнення. Донька Людмила — кандидат економічних наук, онука Богдана — фахівець міжнародних економічних відносин, співробітник філіалу компанії Hewlett-Packard Slovakia. Життєве кредо В.С. Гвоздецького: «Людина приходить у світ, щоб творити добро людям і суспільству».