Дорогі читачі!
Найбільш важливі події в біографії будь-якого вченого, котрі формують систему координат його наукової кар’єри і особистісного розвитку, завжди пов’язані із знайомством із видатними науковцями. Приклад їхнього драматичного шляху до значущих, іноді революційних для свого часу відкриттів – кращий аргумент присвятити життя науці для людини в момент професійного самовизначення. Озираючись на 50 років назад, можу сказати, що відбутися як людині і як вченому мені дозволили саме дорогоцінні моменти спілкування і наставництва з боку справжніх корифеїв теорфізики і математики. Мені пощастило навчатися у харківській фізико-математичній школі № 27, де, наприклад, курс математичного аналізу читав член-кореспондент АН УРСР Н.І. Ахієзер. Яскраві незабутні спогади залишили екзамени із загальної фізики в Харківському державному університеті, які складав екстерном академіку О.І. Ахієзеру. Крізь все моє життя проходить історія наукового наставництва, а згодом – міцної дружби з В.Г. Бар’яхтаром. Саме зустріч із тоді ще молодим професором Бар’яхтаром у момент найбільших вагань, пов’язаних із вибором професії, – у 16 років – вважаю поворотним моментом для своєї наукової кар’єри і долі в цілому. Не менш багатим на яскраві зустрічі був період роботи в Харківському фізико-технічному інституті – спілкування із такими постатями, як Б.Г. Лазарев, І.М. Ліфшиц та інші. Ці люди створили унікальні наукові школи із неповторною атмосферою натхненного наукового пошуку – найкращої атмосфери для розвитку особистості в науці. Адже, хоча науковий процес за своєю природою є колективною працею, роль особистості в науці є визначною. Не менш визначною є роль науковця у суспільному та державному житті. В епоху, коли економічний розвиток забезпечується в основному за рахунок постійного впровадження наукових розробок, технологій та інновацій у сферу виробництва і послуг, наука постає воістину стратегічним ресурсом. Тому наявність критичної маси талановитих вчених є обов’язковою для будь-якого сучасного суспільства. Україна сьогодні входить до відносно вузького кола держав, здатних здійснювати наукові дослідження високого рівня за найсучаснішими науковими напрямками. Маємо потужні наукові школи, засновані такими видатними вченими, як Корольов, Ландау, Боголюбов, Глушков, Амосов, Богомолець, Потебня… Держава з великим науковим минулим просто приречена на не менш масштабне майбутнє у науці, тому не має права бути дріб’язковою ані в цілях, ані в темпах розвитку. Ви тримаєте в руках третій том видання «Науковці України – еліта держави». В ньому міститься інформація про найбільш видатних вітчизняних науковців, чиї дослідження і відкриття мають істотне значення не лише в межах однієї країни, а стали надбанням світової науки. Щиро вірю, що знайомство із цим виданням когось обов’язково надихне зробити науку своєю професією і сенсом свого життя. 
|
