СТВОРЮЄМО ЦІННІСТЬ

Храмов
Юрій Олексійович

Завідувач відділу історії науки і техніки Центру
досліджень науково-технічного потенціалу та історії
науки НАН України, доктор фізико-математичних
наук, професор

Провідний вчений в галузі історії, теорії та методології науки народився в м. Харкові 14 травня 1933 року. У 1956 році закінчив Київський педагогічний інститут, вчителював. У 1960–1964 роках був науковим редактором Головної редакції УРЕ, у 1964–1992 роках працював у видавництві «Наукова думка» НАН України: з 1967 року посідає місце головного редактора, від 1975 року — директор. Нині очолює відділ Центру досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки НАН України. Ю.О. Храмов перший почав досліджувати історію науки та її окремих напрямів через наукові школи, зокрема в Україні, і значно удосконалив теорію і практичне застосування цього феномена науки, розвинувши фактично новий науковий напрям на межі історії науки і науко-знавства — «школознавство», що подає історію науки та її окремих напрямів через наукові школи. Він вперше розробив робочу модель сучасної наукової школи, здійснив ідентифікацію низки неформальних колективів фізиків кінця ХІХ — першої половини ХХ ст. з науковими школами, реконструював творчі портрети засновників і керівників досліджуваних шкіл.

Це дістало втілення в його монографіях «Научные школы в физике» (1977 р.) та «История формирования и развития физических школ на Украине» (1991 р.). Професор Ю.О. Храмов запропонував і науково обґрунтував періодизацію розвитку фізики, встановив її основні періоди та етапи, розкрив історію низки фізичних напрямів і фундаментальних теорій, їх генезис, логіку розвитку, запровадив у науковий обіг чимало нових і маловідомих фактів з історії фізики. Запропонував новий підхід до висвітлення історії науки через історію її фундаментальних ідей, теорій та відкриттів. Зробив значний внесок у біографістику, ввівши у науковий обіг багато персоналій фізиків, зокрема несправедливо забутих або репресованих у період сталінщини, що висвітлено в його книгах «Физики» (1974 р., 1977 р., 1983 р.), «Биография физики» (1983 р.), «История физики» (2006 р.) та монографії «Природознавство в Україні до початку ХХ ст.» (2001 р.) (у співавторстві). На широкому матеріалі літературних і архівних джерел науковцем адекватно реконструйовані події з історії створення, становлення і розвитку НАН України. Це монографії: «Рання історія Академії наук України. 1918–1921» (1998 р.) та «Історія Національної академії наук України. 1918–1998» (2000 р.). Ю.О. Храмовим створено наукові засади реконструкції національної історії науки України. Показано, що адекватно внесок учених України в її історію науки можна відтворити тільки в світовому контексті, а також в контекті її національної історії. Автор близько 200 наукових праць, у тому числі 10 монографій, підготував 5 докторів та 15 кандидатів наук. Голова Українського товариства істориків науки, головний редактор збірника «Нариси з історії природознавства і техніки», голова Спеціалізованої вченої ради із захисту докторських і кандидатських дисертацій. Як видавець, у 70–80-х роках заклав основи сучасного академічного книговидання в Україні, започаткував видання багатотомної «Бібліотеки української літератури», тритомного «Російсько-українського словника наукової термінології», серії наукових біографій видатних діячів української науки і культури, тематичних енциклопедичних довідників. Його дружина Вікторія Львівна Храмова — відомий в Україні вчений-філософ, доктор філософських наук, син О.Ю. Храмов — видавець, директор видавництв «Фенікс», «Київ».