СТВОРЮЄМО ЦІННІСТЬ

Тронько
Петро Тимофійович

Завідувач відділу регіональних проблем історії
України Інституту історії України Національної
академії наук України, голова Наглядової ради
Харківського національного університету імені
В. Каразіна, доктор історичних наук, професор,
академік Національної академії наук України,
заслужений діяч науки і техніки, Герой України

Народився 12 липня 1915 року в с. За­бро­ди Богодухівського району Харківської області. У 1948 році закінчив (екстерном) Київський національний університет ім. Т. Шевченка. Трудову діяльність розпочав наприкінці 1932 року робітником на шахті в м. Дзержинську. У 1933–1935 роках, після закінчення вчительських курсів, працював учителем у школі, потім помічником директора училища механізаторських кадрів у с. Кленове Бого­ду­хівського району, звідки перейшов на комсомольську роботу. Обирався першим секретарем Лебединсько­го райкому комсомолу, секретарем Сумського обкому комсомолу, першим секретарем Станіс­лавського обкому комсомолу. У жовтні 1939 року був обраний депутатом Народних Зборів Західної України у м. Львові. У 1945 році обирався членом правління Всесвітньої Федерації Демократичної Молоді у Лондоні.

З перших днів Великої Вітчизняної війни перебував у діючій армії. Брав участь в обороні Києва, Харкова, Ростова, Сталінграда, у звільненні Донбасу. Петро Тимофійович Тронько від 1943 по 1961 роки обіймав посади першого секретаря Київських обкому і міськкому комсомолу, другого секретаря ЦК ЛКСМ, секретаря Київського обкому КПУ, завідувача відділом ЦК КПУ. В 1961–1978 рр. — заступник Голови Ради Міністрів України. Від імені України у 1965 році очолював делегацію на ХХ сесії Генеральної Асамблеї ООН в Нью-Йорку. У 1978 році обраний академіком АН УРСР, віце-президентом АН УРСР. Обирався депутатом Верховної Ради УРСР дев’ятьох скликань. З 1978 року завідує відділом регіональних проблем історії України в Інституті історії України АН УРСР. Започаткував школу наукового краєзнавства. Автор понад 600 наукових праць, з них 17 монографій. Почесний професор 13 університетів та Почесний громадянин 6 міст України. Під керівництвом академіка П.Т. Тронька видано 26-томну історію міст і сіл України, яка удостоєна Державної премії СРСР у га­лузі науки і техніки (єдиної на той час у гума­нітарній сфері). Разом з групою провідних українських істориків першим відкрив гірку правду про репресії 30–40-х та початку 50-х років ХХ століття. Петро Тимофійович Тронько очолює Головну редакцій­ну колегію науково-документальної серії книг «Реабілітовані істо­рією», які розповідають про тих, хто зазнав необґрунтованих репресій у часи тоталітарного режиму. Перші 59 книг цього фундаментального видання вже з’явилися друком. Нагороджений 14 державними орденами і 18 медалями СРСР та України. У 2000 році удостоєний звання «Герой України». Величезна заслуга П.Т. Тронька у справі роз­в’язання надзвичайно складних питань збереження історико-культурної спадщини України, дальшого розвитку в Україні історико-краєзнавчих досліджень. З 1966 р. до 1988 р. очолював Українське товариство охорони пам’яток історії і культури. У червні 1996 року П.Т. Тронько ініціював створення Всеукраїнського фонду відтворення видатних пам’яток історико-архітектурної спадщини імені Олеся Гончара. 1990 року відродив після сталінських репресій і очолив Всеукраїнську спілку краєзнавців. Життєве кредо Петра Тимофійовича стисле і змістовне: «Жити і працювати для України».