СТВОРЮЄМО ЦІННІСТЬ

Смешко
Iгор Петрович

Доктор технічних наук, професор,
лауреат Державної премії України
в галузі науки і техніки

Ігор Петрович Смешко був одним із наймолодших докторів технічних наук на теренах колишнього СРСР. Проте, вже визнаний фахівець у галузі створення систем керування високоточною зброєю, після проголошення Україною незалежності присвятив своє подальше життя нелегкій, але вкрай важливій для молодої української держави справі — розбудові українських спеціальних служб. Народився Ігор Смешко 17 серпня 1955 року в місті Христинівка Черкаської області. У 1972 році вступив до Київського вищого зенітно-ракетного інженерного училища (КВЗРІУ) ім. С.М. Кірова, яке в 1977 році закінчив із золотою медаллю, отримавши диплом військового інженера з радіотехніки. Початок офіцерської служби — в частинах протиповітряної оборони (ППО) Групи радянських військ у Німеччині. У 1979–1982 роках навчався в ад’юнктурі КВЗРІУ ім. С.М. Кірова. Кандидатська дисертація з наукової спеціальності «Системи наведення керованих ракет», яку він успішно захистив 20 квітня 1983 року, була присвячена захисту систем наведення керованих ракет від активної радіоелектронної протидії у складних умовах бойового застосування зенітних ракетних комплексів (ЗРК). Подальша наукова діяльність Ігоря Смешка відбувалася у основних ракетних ВНЗ Києва (зокрема, розробка на базі КВЗРІУ ім. С.М. Кірова стенду напівнатурного моделювання систем самонаведення на повітряні цілі в умовах завад найновіших на той час ракет) і провідних московських НДІ, пов’язаних із системами наведення керованих ракет і високоточною зброєю. Багаторічну плідну співпрацю з талановитим вченим Ігорем Смешком із вдячністю згадують керівники МНДІ «Агат», м. Жуковський — головного підприємства оборонної промисловості колишнього СРСР, а нині — Росії, у галузі створення радіолокаційних головок самонаведення для ракет військових ЗРК, корабельних ЗРК, а також ракет, що становлять озброєння винищувачів-перехоплювачів. У 1988–1991 роках Ігор Смешко навчався в докторантурі Військової академії ППО Сухопутних військ ім. О.М. Василевського. Докторська дисертація з наукової спеціальності «Військова кібернетика, системний аналіз і синтез», яку він успішно захистив 27 березня 1992 року, була присвячена системному підходу до проектування комбінованих систем наведення керованих ракет багатоканальних ЗРК, що діють у складних умовах активної радіоелектронної протидії супротивника. 10 жовтня 1988 року Ігорю Смешку було присвоєне вчене звання «доцент», а 26 травня 1992 року — вчене звання «професор» з наукової спеціальності «Військова кібернетика, інформатика, системний аналіз, дослідження операцій та бойових дій військ ППО та ВПС». Ігор Смешко є автором (співавтором) більш ніж ста наукових робіт і численних винаходів у галузі проектування керованих ракет і систем керування високоточною зброєю. Після проголошення Україною незалежності Ігор Смешко був запрошений у щойно створене Міністерство оборони України, де з січня по серпень 1992 року обіймав посаду відповідального секретаря Експертної наукової ради, основним завданням якої був науковий супровід розбудови Збройних сил України та налагодження їх взаємодії з вітчизняним оборонно-промисловим комплексом. Пройшовши відповідний конкурс, в якому після попереднього відбору взяло участь більше ста офіцерів, Ігор Смешко був призначений першим в історії України військовим, військово-морським, військово-повітряним і з питань оборони аташе України в Сполучених Штатах Америки. На цій дипломатичній роботі він перебував з вересня 1992 року по липень 1995 року. При його активному сприянні 27 липня 1993 року між міністерствами оборони України і США був підписаний Меморандум про взаєморозуміння. Україна стала першою країною серед пострадянських країн та країн — колишніх учасників Варшавського договору, яка спромоглася укласти подібну угоду з Пентагоном.

З липня 1995 року по квітень 1998 року Ігор Смешко очолював Комітет з питань розвідки при Президентові України, а з червня 1997 року по вересень 2000 року був також начальником Головного управління розвідки Міністерства оборони України. З вересня 2000 року по жовтень 2002 року — аташе з питань оборони, військовий аташе при Посольстві України в Швейцарській Конфедерації — постійний представник Міністерства оборони України при міжнародних організаціях в Женеві. У цей час Ігор Смешко (з 30 червня 1999 року — почесний магістр Об’єднаного інституту воєнної розвідки при Національній академії оборони України із спеціальності «Військове управління у міжнародних відносинах»), і далі наполегливо вчився. У 1999–2000 роках — екстернат Національної академії оборони України (диплом магістра державного військового управління за спеціальністю «Управління діями з’єднань та об’єднань Збройних Сил»), у 1999–2002 роках — заочне відділення Київського національного університету ім. Т.Г.Шевченка (диплом юриста за спеціальністю «Правознавство» з відзнакою). Ігор Смешко також закінчив спеціальні курси: для вищих посадових осіб у сфері національної безпеки — «Концепція національної безпеки і урядові інститути її забезпечення у демократичній державі» (Вища школа державного управління ім. Джона Кеннеді при Гарвардському університеті, США); для керівників розвідувальних органів країн-учасниць програми НАТО «Партнерство заради миру» — «Концепції національної безпеки і оборони та принципи демократичного контролю над Збройними Силами і спецслужбами у демократичному суспільстві» (Національний Королівський оборонний коледж, Стокгольм, Швеція); для керівників розвідувальних органів — «Організація боротьби з міжнарод-ним тероризмом і роль розвідувальних структур у цій боротьбі» (Велика Британія). У розпал так званого «кольчужного скандалу» Ігор Смешко був відкликаний із Швейцарії в Україну, з жовтня 2002 року по вересень 2003 року він був головою Комітету з політики військово-технічного співробітництва та експортного контролю при Президентові України. З листопада 2002 року по червень 2003 року — заступник, а з червня по вересень 2003 року — перший заступник Секретаря РНБО України. З вересня 2003 року по лютий 2005 року — Голова Служби безпеки України. Пріоритетами Ігоря Смешка під час його перебування на керівних посадах в українських спеціальних службах були, зокрема, створення системи їх дієвої координації і контролю над ними, «багатоканальність» забезпечення інформацією вищого керівництва країни, «деКДБізація» та суттєве реформування відповідно до функцій спеціальних служб у демократичній державі. Оцінка діяльності Ігоря Смешка на посаді Голови СБУ під час Помаранчевої революції викладена у клопотанні Секретаря РНБО України від 23 грудня 2004 року до Президента України про присвоєння І.П.Смешку чергового військового звання «генерал армії» — «за вагомий внесок під час критичної кризової ситуації, що запобіг застосуванню силових варіантів та можливих тяжких наслідків». У грудні 2005 року 50-річний генерал-полковник Ігор Смешко, який за рік до того став лауреатом Державної премії України в галузі науки і техніки, був звільнений з військової служби в запас Служби безпеки України. З 2006 року Ігор Смешко — президент Центру стратегічних досліджень та аналізу. З липня 2009 року — голова Всеукраїнської громадської організації «Сила і Честь», створеної колишніми військовослужбовцями і співробітниками усіх силових відомств, правоохоронних органів та спеціальних служб, які вперше в українській історії об’єднали свої зусилля для спільної участі у громадському і політичному житті; з грудня 2009 року — голова політичної партії «Сила і Честь». Ігор Петрович Смешко вільно володіє англійською, німецькою та французькою мовами. Він одружений, виховує двох синів.

Президент України (1994-2005 рр.) Леонід Кучма представляє Колегії Служби безпеки України нового Голову СБУ — Ігоря Смешка