СТВОРЮЄМО ЦІННІСТЬ

Олег Зарудін народився 25 червня 1964 року у с. Станишівка Житомирського району у родині інженерів. Після закінчення середньої школи був призваний на службу в лавах Збройних сил СРСР, яку йому довелося проходити в умовах воєнних дій в Афганістані. Пройшовши важкі воєнні випробування, Олег Зарудін повернувся 1985 року на батьківщину, вступив до Житомирського педагогічного інституту та обрав факультет підготовки вчителів початкових класів. Навчання в педагогічному інституті допомогло Олегу Зарудіну адаптуватися до мирного життя і уникнути так званого «афганського синдрому». Тому колишній студент із вдячністю та захопленням згадує роки навчання. Бажання якомога більше узяти від життя зумовило те, що Олег Зарудін брав участь майже в усіх заходах, які проводилися у вузі. 1989 року Олег Вадимович розпочав трудовий шлях вчителем середньої школи №20 м. Житомира. А в серпні 1991 року за підтримки однодумців відновив у с. Слобода-Селець Житомирського району загальноосвітню школу і очолив її. На посаді директора школи Олег Зарудін пропрацював дев’ять років, накопичивши значний професійний і життєвий досвід. Тому закономірним є те, що 2000 року його призначили начальником відділу освіти Житомирської райдержадміністрації. На цій посаді він вкотре оцінив різносторонність знань та навичок, отриманих у Житомирському педагогічному інституті, які допомогли йому успішно організувати ефективне функціонування і розвиток системи загальної середньої та позашкільної освіти у Житомирському районі. 2002 року Олег Зарудін вирішив поглибити свою освіту і вступив до Національної академії державного управління при Президентові України, яку закінчив 2004 року. Упродовж 2003–2006 років працював завідувачем сектора освіти дорослих у департаменті вищої освіти Міністерства освіти і науки України. А з 2006 року й дотепер працює головним спеціалістом сектора з питань державної служби та підвищення кваліфікації управління кадрового забезпечення та персоналу Секретаріату Кабінету Міністрів України. Зараз Олег Вадимович навчається на IV курсі аспірантури Національної академії державного управління при Президентові України, має публікації у наукових виданнях академії з питань навчання державних службовців у сфері європейської та євроатлантичної інтеграції. Олег Зарудін активно веде громадьку діяльність.

Упроласної Української партії справедливості – Союз ветеранів, інвалідів, чорнобильців, афганців, а у 2002–2006 роках – депутатом Житомирської районної ради четвертого скликання. «Принциповість, наполегливість, порядність» – так визначає своє життєве кредо Олег Вадимович і прагне підпорядковувати йому всі свої справи. Професійна та громадська діяльність Олега Зарудіна вшанована багатьма нагородами і відзнаками. Зокрема, він нагороджений почесною грамотою президії Верховної Ради СРСР (1989), йому присвоєно звання відмінника освіти України (1997), він удостоєний почесної грамоти Верховної Ради України (2004), Знаку пошани Міністерства оборони України (2006) та подяки Кабінету Міністрів України (2007). На переконання Олега Вадимовича, своїми успіхами він значною мірою завдячує Житомирському педагогічному інститутові, викладачі якого, виряджаючи його у життєву дорогу, дали необхідний багаж знань. Тому упродовж життя він підтримує з рідним вузом міцні зв’язки. Працюючи на посаді директора школи, організовував проходження у школі стажування та практики студентів вузу. Як начальник відділу освіти брав участь у розподілі випускників університету та направленні на навчання до нього випускників шкіл Житомирського району. Перебуваючи на роботі в МОН, опрацьовував питання, що стосувалися навчання, виховання та професійної підготовки в університеті. Словами щирої вдячності звертається Олег Зарудін до своїх педагогів: «Шановні викладачі! Нехай вам завжди всміхається доля, дарує вам міцне здоров’я та довголіття. Ми схиляємо голови перед мудрістю і жертовністю освітянина – учителя, вихователя, викладача, зусиллями якого твориться майбутнє нашого краю, всієї нашої держави. Ви сумлінно виконуєте свій професійний обов’язок, вчите нашу юнь пізнавати нове і пам’ятати про те, якого ми роду. Від імені ваших студентів бажаю вам здійснення найзаповітніших мрій, а також щоб у ваших родинах завжди панували тепло, радість та затишок». Вуз відіграв вирішальну роль у його родинному щасті. З своєю дружиною Оксаною Євгенівною він навчався у одній групі і на третьому курсі вони одружилися. Нині вона працює заступником директора Київського коледжу ресторанного господарства. Подружжя виховує доньку Ольгу.