СТВОРЮЄМО ЦІННІСТЬ



Притика Дмитро Микитович



Притика
Дмитро Микитович


Народний депутат України V i VI скликань Голова Вищого господарського суду України у відставці, доктор юридичних наук, академік Академії правових наук України, заслужений юрист України

Дмитро Микитович Притика народився 2 січня 1942 року в с. Мусійки Іванківського району Київської області. У 1960 році закінчив середню школу, у якій деякий час працював вчителем. У 1962-1968 рр. навчався на юридичному факультеті Київського державного університету ім Т.Г. Шевченка. Навчання успішно поєднував із роботою в управлінні "Київміськбуд­4". Згодом обіймав посаду юрисконсу-льта відділу Укрголовкомплекту при Головпостачанні УРСР.
Роботу у системі судів розпочав старшим консультантом. Пізніше працював державним арбітром Держарбітражу, начальником відділу нагляду (1981-1986), заступником і першим заступником головного державного арбітра (1986-1989), головним державним арбітром Держарбітражу УРСР (1989-1991).
У 1991 році Д.М. Притика - Голова Вищого арбітражного суду, а з 2001 року - Голова Вищого господарського суду України.
У 2006 році Д.М. Притику обрано народним депутатом України V, а у 2007 році - VI скликання.
Дмитро Микитович Притика - ініціатор виведення

системи Держарбітражу з підпорядкування виконавчій владі й створення єдиної самостійної системи Арбітражних судів. Він - один із авторів Арбітражного процесуального кодексу України (1991) та Закону України "Про арбітражний суд", Господарського кодексу України, співавтор Законів "Про судоустрій", "Про третейські суди". Дмитро Микитович - один із головних учасників розробки нового Господарського процесуального кодексу та ряду інших законопроектів, що стосуються судоустрою та судочинства. Брав участь у розробці Цивільного кодексу України, Конституції України та змін до неї.
Автор численних наукових праць, монографій, навчальних посібників, коментарів тощо. У 1993 та 2003 роках захистив дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата та доктора юридичних наук. Його наукові праці значною мірою сприяли становленню незалежної судової влади в Україні, реалізації положень Конституції, вдосконаленню організації та діяльності системи арбітражних судів.
Плідна та ініціативна діяльність Дмитра Мики-товича Притики відзначена численними державними та недержавними нагородами. Серед них - ордени "За заслуги" III, II, І ступенів, орден "Слава на вірність Вітчизні" III ступеня, медаль "1500­річчя Києва", медаль "Ветеран праці", "Медаль Жукова", Почесні відзнаки Міжнародного Фонду юристів України, Ради суддів України, Вищої ради юстиції, знак "Почесний працівник господарського суду України". Дмитро Микитович - лауреат Міжнародного Біографічного Центру та Міжнародного Біографічного інституту (Кембридж), "Людина досягнень" у галузі "Право" (1996). Удостоєний "Золотої Зірки" (1997), "Зал Слави" (номінація "500 видатних діячів століття", 1998). Удостоєний почесної нагороди Американського Біографічного Інституту "Хто є хто у світі". Відзначений грамотами Митрополита Київського і всієї України, Предстоятеля УПЦ Блаженнійшого Володимира, орденом "Святого Рівноапостольного князя Володимира" І ступеня (2003).
Дмитро Микитович Притика - лауреат Премії імені Ярослава Мудрого (2003). За особисті досягнення у сфері розвитку дружби між народами йому присвоєно почесне звання "Народний Посол України" (1998). Він відзначений у номінаціях "Людина 2000 року", "Людина 2002 року" та "Хто є хто в Україні".
Разом із дружиною Лідією Львівною виховав двох дітей. Син Юрій (1971 р.н.) - доктор юридичних наук, завідувач кафедри правосуддя Київського національ-ного університету ім. Т.Г. Шевченка. Донька Ірина (1975 р.н.) працює юристом. Підростають двоє онуків - Ганнуся і Дмитрик.