СТВОРЮЄМО ЦІННІСТЬ

Пілінський
Володимир Володимирович

Професор кафедри акустичних та мультимедійних електронних систем (АМЕС) Національного технічного університету України «Київський політехнічний ІНСТИТУТ імені Ігоря Сікорського»

Кандидат технічних наук, професор

Сферою наукової діяльності досвідченого науковця, педагога за покликанням, відомого в Україні та за кордоном вченого, незмінного куратора академічних груп, найкращого, за визначенням студентів — «Студентського професора» Володимира Володимировича Пілінського є актуальні проблеми силової електроніки, забезпечення електромагнітної сумісності (ЕМС) радіоелектронної апаратури, зокрема електрон­них систем мультимедіа та засобів Інтернету речей.
Народився 31 березня 1941 р. у родині військово­службовця. Його батько після повернення з тривалого відрядження з Війська Польського отримав призначення на посаду завідувача військової кафедри Новочеркаського політехнічного інституту, куди 1958 р. вступив Володимир Пілінський. Згодом, після переїзду родини до Києва, продовжив навчання за спеціальністю «Електропривод» у Київському політехнічному інституті (КПІ).
У 1962 р., зважаючи на стрімкий розвиток засобів гідро­локації, у провідній установі НДІ гідро­приладів виникла гостра потреба у молодих фахівцях. Авторитетною кузнею таких спеціалістів була кафедра акустики та звукотехніки КПІ. Тоді Володимир Володимирович потрапив до окремо сформованої академічної групи ЕА 15д на електроакустичний факультет, підготовку якої здійснювали за спеціальним навчальним планом. Разом з колегою виготовили і досліджували ламповий підсилювач звукової частоти під керівництвом доцента В.?М. Вольфа. З цього часу перспективного студента залучили до робіт науково-дослідного відділу 2 Проблемної лабораторії гідроакустики (НДВ 2 ПЛГА). Через великий обсяг наукової роботи його прийнято на інженерну посаду.



Завданням комплексного дипломного проєкту під керівництвом тоді ще доцента Н. Г. Гаткіна було розроблення гідроакустичного тракту з використанням нового виду сигналу. Вхідний тракт розробляв М. А. Міронов (нині доцент, кандидат технічних наук), а В. В. Пілінському доручено проєктувати вихідний тракт. У процесі роботи над проєктом розробив оригінальний комутатор із застосуванням тиратронів з холодним катодом. З цим матеріалом він виступив на студентській конференції факультету, яка рекомендувала надіслати доповідь на всесоюзний конкурс, і отримав грамоту МВіССО СРСР, а також зі співавторами опублікував першу наукову статтю у журналі «Известия ВУЗов — Радиотехника» (№ 2, 1966).
Згодом Володимира Володимировича запросили на кафедру кінотехніки на посаду викладача, де пройшов шлях від асистента, аспіранта до професора. Одночасно продовжував роботу в НДВ 2 ПЛГА в складі групи засобів електроживлення, яка виготовила більше 150 джерел живлення — від одноканальних блоків до систем енергозабезпечення гідроакустичних комплексів. Кандидатську дисертацію за спе­ціальністю «Електронна техніка та прилади» захистив 1973 р. У 1975 р. отримав вчене звання доцента, а у 1991 р. йому присвоєно вчене звання професора.

Наставником у житті та професії для В. В. Пілінського був вчитель з великої літери, відомий науковець у галузі силової електроніки, лауреат Державної премії СРСР Григорій Соломонович Векслер. Також своїми вчителями вважає — декана електроакустичного факультету, завідувача кафедри кінотехніки, доцента Б. Ф. ­Натарова, завідувача кафедри акустики та звукотехніки, професора М. І. Карновського; отримав досвід професійної роботи під час спіл­кування з колегами: професором В. О. Гераніним, професором Н. Г. Гаткіним, доцентом М. В. Лау­фером, доцен­том О. В. Порицьким, доцентом О. А. Янушевським, старшим викладачем О. М. Юр’євим.
Протягом певного періоду трудової діяльності обіймав посаду державного службовця: очолював відділ технічних ЗВО Навчально-методичного управління Міністерства вищої освіти України, та згодом повернувся до альма-матер КПІ. З 2000 по 2002 рр. — заступник декана факультету електроніки, з 2007 по 2009 рр. виконував обов’язки завідувача кафедри звукотехніки та реєстрації інформації.
Нині працює на кафедрі акустичних мультимедійних електронних систем (АМЕС) під керівництвом професора С. А. Найди, яка об’єднала кафедри акустики та акустоелектроніки (завідувач кафедри професор В. С. Дідковський) і звукотехніки та реєстрації інформації (завідувач кафедри професорка Г. Г. Власюк). ­Завжди брав активну участь у громадському житті кафедри та факультету.




Приділяє увагу профорієнтаційній роботі з молоддю, зокрема протягом багатьох років є головою журі секції інформаційно-телекомунікаційні системи та технології Малої академії наук України.
Разом із Г. С. Векслером був співголовою секції «Джерела електрозабезпечення радіоелектронних пристроїв та апаратури зв’язку», членом бюро секції «Електро­магнітна сумісність» правління НТТ РЕЗ Украї­ни, а також членом міжнародних товариств АЕS та ІЕЕЕ.
Результати наукових досліджень наукової групи, яку очолював Володимир Володимирович, після виходу на пенсію Г. С. Векслера, використано під час виготовлення протизавадних фільтрів за розробленими Технічними умовами джерел електроживлення, встановлених на космічних кораблях «Космос-936» і «Космос-1129» та за сертифікатом Укрсепро для захисту електричної мережі спеціальних приміщень.
Підготував та видав понад 400 наукових та нау­ково-методичних праць, зокрема більше 40 навчальних посібників різних форм видання з дисциплін «Електроживлення електронної апаратури», «Технічна електродинаміка та поширення радіохвиль», «Електромагнітна сумісність електронної апаратури», «Основи наукових досліджень» тощо, 13 авторських свідоцтв та патентів, 50 національних стандартів України в галузі забезпечення ЕМС, зокрема, гармонізованих з євро­пейськими.
Під керівництвом професора В. В. Пілінського захистили дисер­тації наукового ступеня кандидата технічних наук — В. Б. Швайченко — доцент кафедри АМЕС, за сумісництвом виконував обов’яз­ки завідувача кафедри електротехніки і прикладної електроніки Київського національного університету технологій та дизайну, В. О. Темніков — доктор технічних наук, професор Націо­нального авіаційного університету, М. В. Родіонова — доцент кафедри акустики та акусто­електроніки; громадянин Ірану Ш. Шалілех (працює в Канаді), Ю. О. Онікиєнко — доцент кафедри АМЕС, відповідальний за сертифікатну програму «Електронні охоронні системи та засоби Інтернету речей».
Як визнаний вчений і фахівець у сфері електромагнітної сумісності професор В. В. Пілінський брав участь в роботі оргкомітетів міжнародних симпозіумів та конференцій: симпозіум з ЕМС (Вроцлав, 1990, 1992), конференція із силової електроніки (Кошице, 1994), багатовекторна конференція ELNANO (Київ, 2008).
Нині також є заступником голови технічного комітету зі стандартизації ТК 22 ЕМС України та стійкість радіо­електронних, електронних та електротехнічних засобів».
В.?В. Пілінський за досягнення у системі освіти відзначений званнями «Відмінник освіти України», «Заслужений викладач НТУУ «КПІ», лауреат конкурсу «Викладач-­дослідник НТУУ «КПІ» (2006, 2013), «Відмінник освіти МВіССО СРСР». Отримав за розроблення приладу для дослідження динамічних характеристик транзисторних стабілізаторів напруги, який зберігається у музеї при КПІ, медаль ВДНГ СРСР; має державні медалі «В пам’ять 1500-річчя Києва» та «Ветеран праці».
Життєвий шлях долав пліч-о-пліч з дружиною Пілінською Марією Андріївною, видатною вченою у галузі цитогенетики, докторкою медичних наук, професоркою, яка пішла з життя у 2021 р., залишивши великий науковий доробок. Син Віталій Володимирович — лікар-терапевт.
Якій би діяльності не присвятив себе Володимир Володимирович, він завжди дотримується виробленого роками життєвого принципу: «Все, що я роблю, роблю із задоволенням!».