Григор’єва
Людмила Іванівна
Завідувач кафедри екології Чорноморського національного університету імені Петра Могили
Доктор біологічних наук, професор, член Радіобіологічного товариства України та Міжнародного союзу радіоекології (International Union of Radioecology)
Народилася 23 серпня 1965 р. в родині працівників Чорноморського суднобудівного заводу, м. Миколаїв. У 1982 р. вступила на механіко-математичний факультет Одеського національного університету імені І. І. Мечникова.
Професійний шлях Людмила Іванівна розпочала інженером ПКБ «Електрогідравліка» НАН України. З 1987 до 1990 рр. викладала математику в школі м. Благовіщенськ (РФ). Упродовж 1991–2000 рр. працювала в Миколаївській науково-дослідній лабораторії з проблем радіаційної безпеки населення на посадах інженера-математика й провідного радіоеколога-спектрометриста, а далі — директора ДП НДЛ «Ларані». У 2004 р. захистила кандидатську дисертацію, у 2010 р. — докторську.
З 2002 р. Л. І.?Григор’єва працює в Чорноморському національному університеті імені Петра Могили старшим викладачем кафедри медичної екології та безпеки життєдіяльності, з 2004 р. — доцентом кафедри техногенної безпеки. У 2010 р. очолила кафедру біології та екологічної безпеки. З 2018 р. завідує кафедрою екології. Ініціювала підготовку магістрів за освітньо-професійною програмою «Екологічна стандартизація, сертифікація і управління якістю», а також навчання за програмою подвійних дипломів — паралельне здобування освіти в європейському виші.
Людмила Іванівна є розробником нового напряму в дозиметрії — інтегрального підходу до оцінювання радіаційного навантаження на людину від комплексу природних, техногенно підсилених природних і техногенних
|
радіоактивних джерел — та автором методології напряму. Займається питаннями розроблення нормативів радіаційної безпеки за екологічними підходами, питаннями розвитку теорії радіаційної ємності екосистем для управління їх екологічною безпекою. Має кваліфікації «Internal Auditor of Quality Systems» та «Training Teacher of Verification and Accreditation of the Greenhouse Gas Emissions Monitoring System». Опублікувала майже 300 праць з екології і радіоекології, зокрема 5 монографій. Підготувала двох кандидатів технічних наук з екологічної безпеки. Є організатором міжнародної науково-практичної конференції «Radiation and Technological Safety of Humans and the Environment». Була заступником керівника й головою науково-координаційної ради «Радіобіологія, радіоекологія і радіаційна безпека» Південного наукового центру НАН України та МОН України. За її ініціативи розпочато видання наукового журналу «Environmental and Radiation Safety».
За вагомий особистий внесок у розвиток науки в Україні нагороджена подякою міністра освіти і науки України (2016), почесними грамотами ПНЦ НАН України та МОН України (2013, 2014, 2019) і Миколаївської облдержадміністрації (2004, 2018).
Найбільшою підтримкою для Людмили Іванівни є сім’я: син Костянтин — магістр права й менеджменту, невістка Олеся — магістр соціальної роботи, двоє онуків — Тимур та Евеліна. Кредо її життя: «Прагни не тільки домогтися успіху, а й щоб твоє життя мало сенс».
|
