Шевчук
Микола Юхимович
ЕКС-заступник Генерального прокурора УкраЇни, Заслужений юрист України, державний радник юстиції другого классу, почесний працівник прокуратури України
Народився 27 травня 1940 року у м. Красилові Хмельницької області в сім'ї колгоспників Юхима Пантелійовича і Марії Григорівни. Підлітком, під час шкільних літніх канікул, працював у колгоспі. Після закінчення середньої школи працював у будівельній організації, а потім проходив строкову військову службу в Збройних силах СРСР курсантом школи, механіком і механікомводієм самохідної ракетної установки.
З 1963 до 1967 рр. працював токарем Краси-лівського машинобудівного заводу. За сумлінну та відмінну працю його фотографії занесені до районної та обласної дощок Пошани.
Новий етап у житті М.Ю. Шевчука - вступ у 1967 р. на стаціонарне навчання до Харківського юридичного інституту. Вимогливість до себе, наполегливість, а також наявність в інституті висококваліфікованих викладачів сприяли відмінному навчанню. Після другого курсу він отримав Ленінську стипендію. Інститут закінчив з відзнакою.
Професійний шлях правознавця розпочав у 1971 р. з посади помічника прокурора Шепетівського району Хмельницької області. Глибокі знання,
|
старанність, чуйне ставлення до людей завжди сприяли виконанню повноважень на посадах прокурора відділу прокуратури області, прокурора відділу, заступника начальника відділу та управління, начальника відділу, начальника управління Прокуратури Української РСР. Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 р.
Після набуття Україною незалежності продовжує працювати в Генеральній прокуратурі України.
5 лютого 1992 р. Верховна Рада України затвердила його членом колегії Генеральної прокуратури, а наступного дня Генеральний прокурор В.І. Шишкін призначив М.Ю. Шевчука начальником кримінально судового управління Генеральної прокуратури України.
З грудня 1995 р.- виконуючий обов'язки заступ-ника Генерального прокурора, а з лютого 1996 р.- заступник Генерального прокурора України. Високий професіоналізм, ініціативність та наполегливість, принциповість та вимогливість до себе та підлеглих працівників, уміння організувати колектив також значною мірою посприяли належному виконанню відповідно до розподілу обов'язків прокурорських повноважень.
У жовтні 1997 р. звільнений із займаної ним посади у зв'язку з виходом на пенсію за вислугою років відпо-відно до закону України "Про прокуратуру". За тривалу бездоганну роботу в органах прокуратури нагород-жений нагрудним знаком "Почесний працівник прокуратури України".
З вересня 1999 р. працював помічником, першим помічником, керівником служби - головним радником Голови Вищої ради юстиції. Йому присвоєно третій ранг державного службовця. За вагомий особистий внесок у реалізацію державної правової політики, зміцнення законності та правопорядку нагороджений Почесною грамотою Верховної Ради України (2003). Звільнений з останньої посади 28 травня 2003 року в зв'язку з досягненням межового віку проходження державної служби.
Микола Юхимович - непересічна творча особис-тість. Захоплюється садівництвом, вирощуванням рос-лин, шахами, малюванням. За непохитність та чесність у переконаннях користується авторитетом та повагою оточення.
Надійною опорою і гордістю є його дружина Зоя Едуардівна, син Володимир, дочка Олена, невістка Оксана, внучка Іра, тесть та теща - Едуард Йосипович і Ніна Семенівна Семенихіни; глибоко переконаний та впевнений у подальшому утвердженні в українському суспільстві верховенства Права.
Життєве кредо: "Справедливість, порядність, добро-зичливе ставлення до людей".
|
