Притика
Дмитро Микитович
Народний депутат України V i VI скликань Голова Вищого господарського суду України у відставці, доктор юридичних наук, академік Академії правових наук України, заслужений юрист України
Дмитро Микитович Притика народився 2 січня 1942 року в с. Мусійки Іванківського району Київської області. У 1960 році закінчив середню школу, у якій деякий час працював вчителем. У 1962-1968 рр. навчався на юридичному факультеті Київського державного університету ім Т.Г. Шевченка. Навчання успішно поєднував із роботою в управлінні "Київміськбуд4". Згодом обіймав посаду юрисконсу-льта відділу Укрголовкомплекту при Головпостачанні УРСР.
Роботу у системі судів розпочав старшим консультантом. Пізніше працював державним арбітром Держарбітражу, начальником відділу нагляду (1981-1986), заступником і першим заступником головного державного арбітра (1986-1989), головним державним арбітром Держарбітражу УРСР (1989-1991).
У 1991 році Д.М. Притика - Голова Вищого арбітражного суду, а з 2001 року - Голова Вищого господарського суду України.
У 2006 році Д.М. Притику обрано народним депутатом України V, а у 2007 році - VI скликання.
Дмитро Микитович Притика - ініціатор виведення
|
системи Держарбітражу з підпорядкування виконавчій владі й створення єдиної самостійної системи Арбітражних судів. Він - один із авторів Арбітражного процесуального кодексу України (1991) та Закону України "Про арбітражний суд", Господарського кодексу України, співавтор Законів "Про судоустрій", "Про третейські суди". Дмитро Микитович - один із головних учасників розробки нового Господарського процесуального кодексу та ряду інших законопроектів, що стосуються судоустрою та судочинства. Брав участь у розробці Цивільного кодексу України, Конституції України та змін до неї.
Автор численних наукових праць, монографій, навчальних посібників, коментарів тощо. У 1993 та 2003 роках захистив дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата та доктора юридичних наук. Його наукові праці значною мірою сприяли становленню незалежної судової влади в Україні, реалізації положень Конституції, вдосконаленню організації та діяльності системи арбітражних судів.
Плідна та ініціативна діяльність Дмитра Мики-товича Притики відзначена численними державними та недержавними нагородами. Серед них - ордени "За заслуги" III, II, І ступенів, орден "Слава на вірність Вітчизні" III ступеня, медаль "1500річчя Києва", медаль "Ветеран праці", "Медаль Жукова", Почесні відзнаки Міжнародного Фонду юристів України, Ради суддів України, Вищої ради юстиції, знак "Почесний працівник господарського суду України". Дмитро Микитович - лауреат Міжнародного Біографічного Центру та Міжнародного Біографічного інституту (Кембридж), "Людина досягнень" у галузі "Право" (1996). Удостоєний "Золотої Зірки" (1997), "Зал Слави" (номінація "500 видатних діячів століття", 1998). Удостоєний почесної нагороди Американського Біографічного Інституту "Хто є хто у світі". Відзначений грамотами Митрополита Київського і всієї України, Предстоятеля УПЦ Блаженнійшого Володимира, орденом "Святого Рівноапостольного князя Володимира" І ступеня (2003).
Дмитро Микитович Притика - лауреат Премії імені Ярослава Мудрого (2003). За особисті досягнення у сфері розвитку дружби між народами йому присвоєно почесне звання "Народний Посол України" (1998). Він відзначений у номінаціях "Людина 2000 року", "Людина 2002 року" та "Хто є хто в Україні".
Разом із дружиною Лідією Львівною виховав двох дітей. Син Юрій (1971 р.н.) - доктор юридичних наук, завідувач кафедри правосуддя Київського національ-ного університету ім. Т.Г. Шевченка. Донька Ірина (1975 р.н.) працює юристом. Підростають двоє
онуків - Ганнуся і Дмитрик.
|
