|
Калакура
Ярослав Степанович
Заслужений професор Київського національного університету імені Тараса Шевченка,
доктор історичних наук, професор,
академік Академії наук
вищої школи України,
член Національної спілки краєзнавців України
та Спілки архівістів України
За значний особистий внесок у соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток Української держави, вагомі трудові здобутки, багаторічну сумлінну працю нагороджений орденом «За заслуги» ІІІ (2002) та ІІ (2012) ступенів. Присвоєно почесне звання «Заслужений працівник вищої школи України» (1984).
Ярослав Степанович Калакура — видатний український історик, громадський діяч, один із лідерів української наукової історіографічної та архівознавчої шкіл. Був серед творців багатотомної «Історії міст і сіл України», Енциклопедії історії України та Енциклопедії сучасної України.
Народився 24 вересня 1937 р. в с. Рудники Підгаєцького повіту Тернопільського воєводства (Польща) в селянській родині. У 1955 р. закінчив Коломийське педучилище, у 1963 р. — історичний факультет Чернівецького державного університету. У 1968 р. захистив кандидатську, а в 1980 р. — докторську дисертації. З 1981 р. — професор.
Трудову діяльність розпочав у 1955 р. вчителем Нижньовербізької семирічної школи й Печеніжинської середньої школи Коломийської школи робітничої молоді.
З 1964 р. працював викладачем, доцентом Івано-Франківського педагогічного інституту, а також на комсомольській і партійній роботі. З 1972 р. Ярослав Степанович у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка: заступник директора з наукової роботи Інституту підвищення кваліфікації викладачів суспільних наук, проректор із навчальної роботи, директор Інституту суспільних наук університету, завідувач кафедри архівознавства та спеціальних галузей історичної науки, тепер же професор цієї кафедри. У 1989–2002 рр. — професор кафедри загальної історії, завідувач кафедри архівознавства та спеціальних галузей історичної науки, з 2003 р. — професор цієї кафедри.
За сумісництвом працював у Національному науково-дослідному інституті українознавства МОН України й Інституті української археографії та джерелознавства імені М. С. Грушевського НАН України. Почесний професор Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника та Університету Григорія Сковороди в Переяславі.
Тематика досліджень професора Я.С. Калакури охоплює ключові проблеми історіографії, методології історичної науки, джерелознавства, архівознавства й українознавства, політичної та інтелектуальної історії України. Вченому належать понад 650 опублікованих наукових, науково-популярних та навчально-методичних праць, зокрема 103 індивідуальні й колективні монографії, 32 підручники та навчальні посібники, 340 статей, низка укладених документальних збірників. Під його керівництвом підготовлено й захищено 16 докторських та 52 кандидатські дисертації.
Серед знакових праць Ярослава Степановича: підручник «Архівознавство» (1998, 2002), «Історія української культури» (2000, 2007), «Історичне джерелознавство» (2002, 2017), «Історичні засади українознавства» (2007), «Україна
|
найдавнішого часу — початку XХІ ст.: цивілізаційний контекст пізнання» (у 2 кн.) (2012), «Українська земля і люди. Український етнос у світовому часопросторі» (2012), «Українська історіографія» (2002, 2012), «Українознавство: концептуальні та методологічні основи розвитку» (2015), «Українська культура: цивілізаційний вимір» (у співавторстві; 2015), «Методологія історіографічного дослідження» (2016), «Історик і влада» (у співавторстві; 2017), «Ментальний вимір української цивілізації» (у співавторстві; 2017), «Менеджмент в архівній справі» (2018), «Ярослав Мудрий та його доба: тисячолітній досвід українського державотворення» (у співавторстві; 2019), «Антропологічний код української культури і цивілізації» (у співавторстві; 2020).
Ярослав Степанович активний у громадському житті: член Товариства «Знання України», громадської ради при Укрдержархіві України, редколегії журналу «Українознавство» та наукового збірника «Історіографічні дослідження в Україні».
За багаторічну працю на ниві освіти та науки в Україні нагороджений багатьма високими відзнаками: Почесною грамотою Верховної Ради України (2009), нагрудним знаком МОН України «За наукові та освітні досягнення» (2017), «Відмінник народної освіти України», чотирма медалями, знаками НАПН України «Антон Макаренко» й «Петро Могила», нагородами Володимира Великого та Ярослава Мудрого АН ВШ України, преміями імені Василя Веретенникова, Григорія Сковороди й Петра Тронька, золотою відзнакою вченої ради Київського національного університету імені Тараса Шевченка, відзнакою «Михайло Драгоманов» Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова та ін.
Дружина Ярослава Степановича — Марія Михайлівна, професор, заслужений працівник освіти України й лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки. Обидва сини також присвятили життя науці: Віктор — кандидат юридичних наук, доцент, завідувач кафедри міжнародного приватного права Інституту міжнародних відносин КНУ імені Тараса Шевченка; Олег — доктор політичних наук, професор, головний науковий співробітник Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України. Онуки: Анна, Марія, Ярослав та Богдан.
Улюблений вислів науковця-історика: «Історик, дивлячись назад, має навчитися не заплющувати очі на сучасність і зазирати в майбутнє». Життєве кредо: «Уміти визнавати свої помилки й поважати думку інших».
|
