СТВОРЮЄМО ЦІННІСТЬ




Дзюбак  Микола  Павлович

Дзюбак

Микола Павлович

Заступник начальника Генерального штабу Збройних сил України з питань міжнародного військового співробітництва та миротворчих операцій (1997–2000), військовий аташе в Республіці Болгарія та в Республіці Македонія за сумісництвом (2000–2004), генерал-майор



Професіоналу військової справи Миколі Павловичу Дзюбаку судилося вирішувати найскладніші завдання: він один із перших приїхав на ліквідацію аварії на ЧАЕС, а згодом як військовий аташе брав участь у міжнародних миротворчих операціях упродовж одного з найскладніших у новітній історії Європи македонського конфлікту на Балканах. На всіх етапах свого шляху — взірець вірності присязі, виконання військового обов’язку й служіння інтересам рідного народу.
Народився 9 квітня 1947 р. в м. Ярмолинці Хмельницької області. Здобув вищу освіту у Червонопрапорній Військовій академії хімічного захисту ім. маршала Радянського Союзу С. К. Тимошенка в м. Москва за спеціальністю «Командна кваліфікація, оперативно-тактична» (1981). Крім того, закінчив курси при Військовій академії Генерального штабу Збройних сил СРСР (1991), навчався в Гарвардському університеті США (1997) та Міжнародному національному університеті Академії «ПЛАТО» в м. Софія (Болгарія) за спеціальністю «Міжнародна безпека та інформація» (2000–2004).
З 1968 до 1992 рр. проходив службу в Збройних силах СРСР на командних посадах хімічних військ: взводу, роти, штабу загальновійськової і танкової дивізії, а далі — армії та округу. Остання посада — начальник хімічних військ Ставки Верховного Головнокомандування на Далекому Сході.
У період із 13 до 28 травня 1986 р. Микола Павлович брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильський АЕС. Був в оперативній групі хімічних військ МО СРСР у десятикілометровій зоні (м. Прип’ять). Під його керівництвом здійснювали радіаційну розвідку місцевості й маршрутів, прогнозування та оцінювання радіаційного становища. Встановлювали кордони й зони радіаційного забруднення, розробляли картографічні схеми. Також виконували складні завдання, пов’язані з дозиметричним контролем військової техніки, спеціальним обробленням особового складу, озброєння й техніки, яка побувала в забруднених районах.
З проголошенням незалежності України Микола Дзюбак присягнув на вірність українському народові та з 1992 р. служив на командних посадах у Генеральному штабі Збройних сил України: начальником відділу й начальником штабу — першим заступником начальника Головного управління військ радіаційного, хімічного та біологічного захисту ЗС України. У 1997 р. призначений заступником начальника Генерального штабу Збройних сил України з питань військового співробітництва та миротворчих операцій — заступником го­лови Національного комітету з питань озброєння та роззброєння.
З 2000 до 2005 рр. служив у Головному управлінні розвідки МО України. У цей період був військовим аташе з питань оборони при посольствах Украї­ни в Болгарії та Македонії за сумісництвом. Надалі очолював управління міжнародного співробітництва Міністерства надзвичайних ситуацій України. Протягом 2008–2013 рр. — начальник служби охорони та безпеки КП «Київський метрополітен».
Генерал-майор М. П. Дзюбак брав участь у підготовці й проведенні бойових дій на Балканах за участі українського контингенту миротворчих сил під егідою ООН та НАТО (Словенія, 1997). Брав безпосередню участь в організації підготовки й проведенні військових операцій проти терористичних албанських угруповань у Республіці Македонія у 2001–2002 рр.
Микола Павлович зробив вагомий внесок у відновлення миру й стабільності в цьому регіоні: організував ефективну допомогу збройним силам Македонії із забезпечення їхніх підрозділів озброєнням і військовою технікою з України. Перебування в цей час у Болгарії і Македонії стало серйозним випробовуванням та перевіркою рівня підготовки офіцерів розвідки, застосування ними неординарних прийомів та способів виконання поставлених керівництвом ГУР завдань. В армії Македонії фактично не було авіації, бракувало важкої зброї та бойової техніки. Після отримання посвідчення військового аташе в Македонії за участі Миколи Павловича було узгоджено план військово-технічної співпраці між МО України та МО Македонії, який підписало військове керівництво обох держав. За цим планом військовий аташе при Посольстві України генерал-майор М. П. Дзюбак зустрів і передав македонській армії чотири

вертольоти Мі-8МТ та два вертольоти Мі-24В. Їх переозброїли й підготували до бойових завдань. Ситуація, яка склалася в цей період, вимагала посиленого інформаційного забезпечення на рівні міністрів оборони й вищого керівництва України та Македонії. Апарат ВАТ налагодив взаємини як із Генеральним штабом та Міністерством оборони Македонії, так і з командирами підрозділів сухопутних військ та військово-повітряних сил. З дозволу керівництва армії Македонії М. П. Дзюбак багато разів брав участь у рекогностуванні районів бойових дій разом із військовими аташе інших країн.
На прохання македонської сторони за добу Микола Павлович на аеродромі Петровац організував зустріч українського військово-транспортного літака ІЛ-76 з усім необхідним війсьовим озброєнням, а згодом двох бойових вертольотів Мі-24В. В аеропорт прибуло керівництво МО України на чолі з міністром Олександром Кузьмуком і Прем’єр-міністр Македонії Любчо Георгієвський. Така увага найвищого керівництва Македонії підкреслила над­важливість поставки авіації з Украї­ни, яка становила основу авіаційного угруповання в районі бойових дій.
Завдяки ударам української військової авіації в червні 2001 р. вдалося повністю заблокувати район, у якому були розташовані албанські бойовики. 13 серпня 2001 р. Рамкову угоду про мирне врегулювання конфлікту підписало керівництво Албанії та Македонії в присутності значної кількості послів і військових аташе країн НАТО.



27 серпня 2001 р. НАТО розгорнуло в Македонії операцію «Збір урожаю», метою якої було зібрати в бойовиків зброю і знищити її. До операції долучилося майже 4600 військовослужбовців із 13 країн альянсу, які входили до багатонаціональної брига­ди під командуванням Великої Британії. Проте албанські бойовики здали мізерну кількість зброї. Тож продовження постачання української військової техніки й озброєння до Македонії надалі перейшло в контекст формування національної стратегічної балканської політики України задля протидії міжнародному тероризму.



Окрім участі у врегулюванні конфлікту в Македонії, військовий аташе генерал-майор М. П. Дзюбак сприяв розвиткові військово-морської спів­праці між ВМС України та ВМС Болгарії. Багато разів організував зустрічі кораблів ВМС України на військово-­морських базах Болгарії, налагодив взаємодію з керівництвом Генерального штабу й Міні­стерством оборони Болгарії з питань міжнародних військово-морських навчань.



За мужність і відвагу, зразкове виконання військового обов’яз­ку та високу профе­сій­ну підготовку Микола Павлович Дзюбак нагороджений орде­нами «За службу Родине в ВС СССР» (1990) і «За вірну службу під прапорами» І ступеня від Президента Болгарії (2004), відзнакою Президента Украї­ни «За бездоганну службу» ІІІ ступеня (1999), почесними відзнаками «Доблесть і честь» МО України (2004), ГУР МО України (2007) та МНС України (2008), а також 31 медаллю.