СТВОРЮЄМО ЦІННІСТЬ




Сивохіп  Володимир  Степанович

Сивохіп

Володимир Степанович

Генеральний директор комунального закладу Львівської обласної ради «Львівська національна філармонія імені Мирослава Скорика», доцент Львівської національної музичної академії імені Миколи Лисенка, заступник голови правління Львівської організації Національної спілки композиторів України, кандидат мистецтвознавства

За вагомий особистий внесок у соціально-економічний та культурний розвиток міста Львова, високі досягнення в професійній діяльності й багаторічну сумлінну працю присвоєно почесне звання «Заслужений діяч мистецтв України» (2009).

Володимир Степанович Сивохіп — музикознавець, хоровий диригент, педагог, музично-громадський діяч та організатор мистецького життя Львова. Протягом останніх тридцяти років під його опікою відбулися десятки знакових мистецьких акцій і концертів, спрямованих на популяризацію національної музичної спадщини. Його успішна концертна діяльність викликала широкий резонанс в українській і закордонній пресі, здобула заслужений авторитет та багато шанувальників серед слухацької аудиторії.
Народився 6 січня 1965 р. в м. Дрогобич Львівської області. Закінчив історико-теоретичний фа­­куль­тет Львівської державної консерваторії і аспіран­туру при Інституті мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені М. Т. Рильського Національної академії наук України, здобувши вчені звання кандидата мистецтвознавства й доктора філософії. Володимир Сивохіп посів активну позицію в культурно-мистецькому й громадському житті Львова.



З 1990 р. виконував обов’язки відповідального секретаря Львівської організації Національної спілки композиторів України, із 2005 р. — член правління, а з 2020 р. — заступник голови правління цієї організації. З 2006 р. — генеральний директор Львівської національної філармонії імені Мирослава Скорика. Саме під його керівництвом за вагомий внесок у розвиток і популяризацію музичного мистецтва Львівській філармонії надано статус національної (2018). Також є доцентом і викладає у Львівській національній музичній академії імені М. В. Лисенка на кафедрі хорового та симфонічного диригування.



Як музикознавець і редактор від початку 1990-х рр. систематично публікує фахову літературу й нотні видання минулого, що тривалий час були недоступними для широкого загалу. Такі праці, як «Піонери музичного мистецтва в Галичині», «Союз українських професійних музик у Львові», «Музично-історичні концепції у минулому і сучасності», «Стрілецькі пісні: для чоловічого та мішаних хорів» і «Твій Шевченко», поповнили золотий фонд української музичної літератури. Загалом має понад 50 ґрунтовних наукових і навчально-методичних публікацій, зокрема в міжнародних фахових виданнях.


Виступивши організатором масштабних музичних акцій, як-от фестивалі «Музика українського зарубіжжя», «Композитори України — пам’яті жертв голодомору», «Відображення Бориса Лятошинського», «Фестиваль Лисенка у Львові», «Діалоги з Ігорем Стравінським» та багато інших знакових мистецьких подій, що з незмінним успіхом відбувалися у Львові з 1991 р., Володимир Степанович сприяв тому, що Львів став вагомим міжнародним осередком сучасного мистецтва й культурною візитівкою незалежної України. У 1995 р. став співзасновником Міжнародного фестивалю сучасної музики «Контрасти» і є його незмінним артдиректором упродовж 25 років, а з 2006 р. є артдиректором Міжнародного фестивалю музичного мистецтва «Віртуози». Уже очолюючи Львівську філармонію, В. ­Сивохіп ініціював нові мистецькі міжнародні конкурси й фестивалі: «Фестиваль давньої музики» у Львові, «Музика в Старому Львові», «Музичні вечори Л. ван Бетховена», фестиваль українсько-польської культури «Відкриваємо Падеревського», Міжнародний музичний марафон «W LIVE» на вшанування Героя України Василя Сліпака та Міжнародний конкурс молодих вокалістів імені Василя Сліпака.



Також провадить активну діяльність як диригент з очолюваним ще з 1990-х рр. камерним хором «Глорія», відомим в Україні й за кордоном, а крім того, — із Галицьким академічним камерним хором, Львівським камерним оркестром «Академія», Молодіжним симфонічним оркестром «INSO-Lviv» та Академічним симфонічним оркестром Львівської національної філармонії. Із цими колективами успішно виступав на багатьох фестивалях: «Віртуози», «Контрасти», «Дні Європи» у Львові, «Золотоверхий Київ», «КиївМузикФест», «Музичні прем’єри сезону» в Києві, «БахФест» у Сумах, «OпераТульчинФест» у Тульчині, «Клавіри моря» (Литва), Confiteor у Кракові, Dni Muzyki Ukrainskiej у Варшаві, Dni Muzyki Oratoryjno-kantatowej в Перемишлі, Festiwal Muzyki Dawnej в Старому Сончі, Miedzynarodowych Spotkan Muzycznych Wschod-Zachod у Зеленій Гурі (Польща), Freiburg Music Festival (Німеччина), Lohtai Festivaali Sacred Music (Фінляндія), Falera Music Festival (Швейцарія), «Музика в Гражді» (США) та інших. Виступав, зокрема із Hilliard Ensemble у Сейнах (Польща), міжнародним проєктом «Повернення Манру» в «Копернікус Центрі» (Чикаго, США), Canadian Sinfonietta в «Глен Гульд Студіо» (Торонто), «Мартіну Зал» Празької музичної академії (2017) та на українському музичному фестивалі «Rethinking Europe: Ukraine» (Стокгольм, 2018). У 2019 р. В. С. Сивохіп успішно провів перший гастрольний тур з Академічним симфонічним оркестром Львівської національної філармонії в Китаї, продовживши вже у 2020 р. гастрольний тур містами Швейцарії та Німеччини. Володимир Степанович був членом журі низки фестивалів і конкурсів, часто бере участь у міжнародних конференціях. Зробив записи до фонду Національної телерадіокомпанії України й Львівської телерадіокомпанії, записав оперу Д. Бортнянського «Алкід» та «Духовний концерт» М. Скорика, видав музичні альбоми з духовними творами М. Лисенка «Камо пойду от лиця Твоєго» та українськими колядками «LUX AETERNA», презентаційні збірки «В шану Тарасові Шевченку» (2014) і «Gala Ukraina» (Польща, 2015).




В. С. Сивохіп — активна й впливова людина в різних царинах музичного сьогодення. За значні особисті мистецькі здобутки й музично-громадську діяльність нагороджений Державною премією імені М. Лисенка, премією в галузі музичного виконавського мистецтва імені С. Людкевича, лицарським хрестом «Заслуги Республіки Польща», відзначений почесним званням «Заслужений для культури Польщі», а також численними громадськими відзнаками, зокрема орденом «За розбудову України», «Золотий герб міста Львова», почесною відзнакою «100-річчя від дня проголошення Західноукраїнської Народної Республіки» та титулом «Галицький лицар». Одержав почесні медалі Elbphilharmonie Medaille (Німеччина) й Pro Masovia (Польща) та Гран-прі Міжнародного фестивалю Sacrum non Prоfanum (Польща).