СТВОРЮЄМО ЦІННІСТЬ




Муляр  Леонід  Харитонович

Муляр

Леонід Харитонович

Генеральний директор — творчий керівник КП «Творча архітектурна майстерня «Л. Муляр», член Комітету з Державної премії України у галузі архітектури, академік Української академії архітектури та Академії будівництва України, член Національної спілки архітекторів України, кандидат архітектури

За значний особистий внесок у спорудження об’єктів промислового, цивільного і соціально-культурного призначення, підвищення ефективності будівельного виробництва присвоєно указом Президента України почесне звання «Заслужений архітектор України» (1997).

Головним надбанням Леоніда Харитоновича ­Муляра є впровадження у життя новаторських проєктів житлових та громадських будинків у Києві та інших регіонах. Своєю управлінською, науковою і практичною діяльністю він зробив важливий внесок у підвищення архітектурної якості забудови, розвиток національної нормативної бази житлово-цивільного будівництва, упровадження прогресивних конструктивних та інженерних рішень, налагодження співпраці в галузі будівництва з євро­пейськими країнами.
Народився 17 жовтня 1942 р. в Сумській області в родині державного службовця. Батько, ­Харитон Данилович, працював районним агрономом. ­Після закінчення школи вступив на архітектурний факультет Київського інженерно-будівельного інституту, який успішно закінчив у 1966 р. Дипломний проєкт на реальну тему — драматичний театр у м. Біла Церква на конкурсі дипломних проєктів архітектурних вузів Радянського Союзу нагороджений найвищою нагородою — золотий диплом І ступеня. Після захисту диплому добровільно пішов служити в армію — у військово-будівельний батальйон на відбудову Ташкента після руйнівного землетрусу у квітні 1966 р.
Працював у проєктній організації Туркестанського військового округу, брав участь в проєктуванні житлових і громадських будинків, а також комплексів військового призначення, які побудували в Ташкенті, Алма-Аті, Ашхабаді та інших містах Середньої Азії. Оволодів особливостями практики проєктування забудови в сейсмічних районах. Нагороджений грамотою Міністерства оборони СРСР «Відмінник військового будівництва».
Після демобілізації протягом 1967–1983 рр. в інститутах Київпроект та КиївЗНДІЕП Леонід Муляр обій­мав посади від архітектора до начальника управління типового та експериментального проєктування житлових і громадських будинків. У цей період брав участь в проєктуванні житлових районів «Лівобережний» і «Микільська Борщагівка», зони відпочинку «Гідропарк», очолював розробку типових та експериментальних житлових будинків, шкіл, дитячих садків для будівництва в Києві. Заочно навчався в аспірантурі Київського інженерно-будівельного інституту.
Серед основних робіт — це упровадження вперше в Україні комплексної серії 10–22-поверхових житлових будинків підвищеної комфортності в Києві (премія Ради Міністрів СРСР в галузі будівництва), будівництво комплексу піонерського табору нової терасної структури на крутому рельєфі в сейсмічній зоні Алушти (Державна премія СРСР в галузі архітектури), завоювання першої премії в конкурсі на проєкт Будинку профспілок України (спільно з архітекторами І. П. Шпарою і О. І. Малиновським), який побудовано на майдані Незалежності в Києві.
На запрошення голови Державного комітету в справах будівництва України в 1983–2002 рр. працював на посаді

начальника Головного управління житлово-цивільного будівництва, був членом колегії, членом президії Науково-технічної ради. Сфера обов’язків — реалізація державної технічної політики в архітектурі, будівництві та інженерії житлових і громадських будинків, розробка і впровадження нових прогресивних проєктів.
Після руїнного землетрусу в грудні 1988 р. у Вірменії (Спітак, Кіровакан, Степанакерт) керував розробкою проєктів сейсмостійких житлових і громадських будинків для будівництва Україною мікрорайону в Кіровакані.
Після здобуття Україною незалежності Леонід ­Муляр вперше в будівництві ініціював впровадження енергозберігаючих будинків, архітектурно-конструктивних рішень зовнішніх стін і нових нормативів. Важливе значення мали впровадження автономного опалення — модульні дахові котельні, металопластикові труби для водопостачання та ефективні системи зовнішнього утеплення будинків.
У 1996 р. Л. Х. Муляр долучився до роботи Генеральної Асамблеї ООН (Нью-Йорк, США) з підготовки Другої Всесвітньої конференції ООН, брав участь в роботі конференції у Стамбулі з доповіддю від Украї­ни, яка ухвалила стратегію розвитку містобудування і житлового будівництва для різних континентів.
З 1996 р. очолює «Творчу архітектурну майстерню «Л. Муляр», якою розроблено ряд важливих проєктів. Одним із перших є експериментальний енергоефективний житловий будинок по вул. Кропив­ни­ць­кого, 10 в Києві, в якому запроєктовано 42 висо­кокомфортні квартири, розвинену вхідну зону, спортивно-­оздоровчий комплекс (спортивний зал, плавальний басейн, сауни, хамам, джакузі та ін.), двоповерховий підземний паркінг, центральне кондиціювання, зовнішнє утеплення огороджуючих конструкцій, автономну дахову котельню, артезіанську свердловину, телекомунікаційну станцію, всі види лічильників та ін. А головне — цей будинок-комплекс, реалізований спільно з турецькою будівельною компанією в 2000 р., розпочав в Україні застосування нової прогресивної будівельної конструктивної системи — монолітний безригельний залізобетонний каркас, який зараз набув широкого розповсюдження.
Пізніше були побудовані 25-поверхові житлові будинки з громадським обслуговуванням і підземними паркінгами по вул. Бакинській, 37, Голосіївському проспекті, 95, котеджне містечко на півночі Оболоні в Києві «Італійський квартал», церква Святого Георгія Побідоносця в Київській області та ін.
Вперше в Україні розроблено проєкт багатофункціональної спортивно-розважальної арени на 15 тис. глядачів (ігрові види спорту, змагання на льоду, масові концерти та шоу) у відповідності із європейськими нормативами і вимогами (в співавторстві з інженерами-­конструкторами Р. О. Дунаєвським і Д. Л. Муляром — Інженерне бюро професора Катценбаха — Україна і партнери). Будівництво арени розпочато в 2013 р. на Голосіївському проспекті, 6 в Києві, але в зв’язку з військовими діями на Донбасі призупинено.
Продовжуючи співпрацю, Творча архітектурна майстерня «Л. Муляр» та Інженерне бюро професора ­Катценбаха — Україна і партнери спільно із зарубіжними інвесторами розробили проєктну документацію на будівництво Білгород-Дністровської вітроенерго­станції, як одного із важливих напрямів використання відновлюваних джерел енергії на півдні України.
Леонід Харитонович автор понад 50 наукових статей, книг «Жилищное строительство в Украине» і «Монолитное домостроение» (у співавторстві), більше 40 реалізованих проєктів.
Член Архітектурно-містобудівної ради м. Києва, Комітету з Державної премії України у галузі архітектури, заступник голови державної екзаменаційної комісії по захисту дипломних проєктів в Київському національному університеті будівництва та архітектури.
Нагороджений багатьма грамотами Національної спілки архітекторів України і Держбуду, почесною грамотою Кабінету Міністрів України, орденом св. ап. Андрія Первозванного (УАПЦ).
Дружина Леоніда Харитоновича, Зоя Михайлівна — інженер з будівництва автомобільних доріг; дочка Дарія — суддя Шевченківського районного суду у м. Києві, магістр права; син Дмитро — директор інжинірингової компанії в галузі будівництва, кандидат технічних наук.