СТВОРЮЄМО ЦІННІСТЬ




Кудрявцев Ігор  Володимирович

Кудрявцев

Ігор Володимирович

Суддя Старобільського районного суду Луганської області, кандидат юридичних наук


Допомагають Ігорю Володимировичу Куд­ряв­цеву як судді формувати єдину практику та ухвалювати справедливі рішення, які ґрунтуються на праві й законі, — сучасні знання та досконала обізнаність у законах. Ще один показник його високої кваліфікованості — це наукові праці й дослідження у сфері права. Народився 3 лютого 1960 р. у м. Старобільськ Луганської області. Навчання в школі поєднував із захопленням футболом та участю в змаганнях. У 1975–1977 рр. працював у Старобільській пересувній механізованій колоні № 87 різноробом, каменярем-монтажником. У 1977 р. вступив до Українського інституту інженерів водного господарства в м. Рівне, закінчивши який у 1982 р., здобув кваліфікацію інженера-гідротехніка. У 1982 р. Ігор Володимирович розпочав трудову діяльність майстром у Старобільській ПМК, а з 1986 р. працював старшим інспектором групи працевлаштування та обліку умовно звільнених спецкомендатури Старобільського райвідділу внутрішніх справ, далі — слідчим відділу внутрішніх справ Старобільського району.

Практичні знання вирішив підкріпити теоретичною базою. Із 1988 р. І. В. Кудрявцев здобував юридичну освіту на заочному факультеті в Харківському юридичному інституті, який закінчив у 1994 р. за спеціальністю «Правознавство». У 1994 р. обійняв посаду судді Старобільського районного суду Луганської області, а з 2007 до 2011 рр. — заступника голови цього суду. Далі Ігор Володимирович переведений на посаду судді Алчевського міського суду Луганської області, який згодом очолив. Роботу судді та голови суду поєднував із науковою та викладацькою діяльністю, захистив кандидатську дисертацію. У 2013–2017 рр. викладав за сумісництвом у Донбаському державному технічному університеті (м. Алчевськ). У доробку І. В. Кудрявцева — серйозні наукові роботи, присвячені правовій тематиці. Він публікувався у наукових збірниках за матеріалами різних науково-практичних конференцій, зокрема й міжнародних, у збірниках статей, а також написав розділ для навчального посібника. Серед праць: «О сущности психоло­ги­че­ского воздействия в криминалистической тактике» (1998), «Профспілки як суб’єкти тру­до­вого права» (2010), «Державні службовці як суб’єкти трудового права та їх членство у профспілках» (2011), «Право на страйк та його обмеження відносно державних службовців: світовий досвід» (2011), «Значення профспілок для реалізації працівниками своїх прав та обов’язків» (2011), «Роль профспілок при припиненні трудових правовідносин із державними службовцями» (2011), «Щодо припинення державної служби у разі досягнення державними службовцями граничного віку проходження державної служби» (2011), «Передумови становлення та розвитку профспілкового руху в Украї­ні: історико-правовий аспект» (2011), «Сутність та особливості контролю як одного зі способів забезпечення дисципліни та законності в державному управлінні» (2012). Після початку АТО Ігор Володимирович, не зрадивши присязі судді, переїхав у 2014 р. із м. Алчевськ Луганської області на територію, підконтрольну українській владі, — до м. Старо­більськ Луганської області. У 2015 р. юрист зі значним стажем призначений суддею Старо­більського районного суду Луганської області, де й нині сумлінно виконує професійні обов’язки. За час суддівської та науково-освітньої роботи Ігор Володимирович нагороджений багатьма почесними грамотами Державної судової адміністрації України та Луганської обласної ради. У бурхливому життєвому морі найголовніша підтримка для Ігоря Володимировича — його сім’я. Своїм сину та двом донькам мудрий тато передає власне життєве кредо: «Працювати для людей».