СТВОРЮЄМО ЦІННІСТЬ

Барна

Олег Степанович

Народний депутат України VІІІ скликання

За значні особисті заслуги у становленні незалежної України, утвердженні її суверенітету та зміцненні міжнародного авторитету, вагомий внесок у державне будівництво, соціально-економічний, культурно-освітній розвиток, активну громадсько-політичну діяльність, сумлінне та бездоганне служіння Українському народу нагороджений відзнакою Президента України — ювілейною медаллю «25 років незалежності України» (2016).
Олег Степанович Барна — відомий державний діяч і правозахисник. Своєю активною громадсько-політичною діяльністю він сприяє захисту простих людей, державних і національних інтересів, збереженню християнських і моральних цінностей, піднесенню освіти, відродженню української армії, розвитку українського села та розбудові незалежної, економічно сильної України. Народився 18 квітня 1967 р. у с. Нагірянка Чортківського району Тернопільської області в родині сільських учителів третього покоління Степана Михайловича та Світлани Людвігівни. Після закінчення Ягільницької середньої школи в 1984 р. вступив на фізико-математичний факультет Тернопільського педагогічного інституту, який закінчив у 1991 р. У період із 1985 до 1987 рр. служив у армії. У 1994–1995 рр. здобув спеціальність менеджера системи освіти, а у 2006–2008 рр. — юридичну освіту в Тернопільському національному економічному університеті. Від 1991 до 2014 рр. працював учителем математики, фізики, інформатики, допризовної підготовки у школах с. Ридодуби та Білобожниці. Його учні не раз ставали переможцями районних та обласних олімпіад із фізики, астрономії, призерами обласних змагань із військового багатоборства, юних рятувальників. Олег Степанович — учитель вищої кваліфікаційної категорії. У важкі 90-ті, у часи безгрошів’я, він у позаурочний час, на канікулах займався підробітками на будівництві, писав картини на полотні, купував і переганяв авто з Німеччини. Ще студентом Олег Барна розпочав громадську діяльність, яка переросла в політичну й державницьку. У 1990 р., будучи п’ятикурсником, брав участь у студентському голодуванні у м. Києві, відомому як Студентська революція на граніті, за вихід України із СРСР. У 1996–1999 рр. Олег Степанович був одним з організаторів страйків учителів Чортківського району для виплати заборгованої за півроку зарплати. Уперше в Україні він організував понад 50 позовів пенсіонерів району до суду та допомагав одержати багатомісячні заборговані пенсії, виплати дітям війни та чорнобильцям. У 1999 р. створив Білобожницьку правозахисну групу, у якій об’єднав жителів семи навколишніх сіл проти відключення електроенергії населенню та для захисту страйкарів від переслідування з боку правоохоронних органів. Через це пішли у відставку голова Чортківської районної державної адміністрації та начальник районної міліції. У тому ж році на довиборах до Верховної Ради України громадськість Чортківського району висунула О. С. Барну кандидатом у народні депутати, але він зняв свою кандидатуру заради проходження єдиного кандидата від національно-патріотичних сил Сергія Жижка, котрого він підтримував разом із Славою Стецько, Віктором Пинзеником, Василем Онопенком. У 2000 р. очолив у Чортківському районі акцію «Україна без Кучми». Наступного року перед стінами Верховної Ради та Секретаріату Президента України Леоніда Кучми провів акцію символічного захоронення політичних трупів «кучмократії» на знак протесту проти звільнення Віктора Ющенка з посади Прем’єр-міністра. Пройшовши всі судові інстанції, у 2000 р. у Верховному Суді України Олег Степанович вперше в Україні виграв суд щодо оплати комунальних послуг сільським учителям і медикам. У 2001–2002 рр. за рекомендацією народних депутатів від УРП «Собор» Левка Лук’яненка та Анатолія Матвієнка очолив окружний штаб БЮТу на виборах 2002 р. У другому турі президентських виборів у 2004 р. був координатором, а в повторному другому турі — керівником Чугуївського районного виборчого штабу В. А. Ющенка у Харківській області. Організував односельців та жителів району для поїздки на Схід для підтримки В. А. Ющенка та на Помаранчеву революцію. У 2002–2010 рр. О. С. Барна дві каденції ­поспіль був головою селища Нагірянка й створив низку прецедентів захисту незалежності й прав органів місцевого самоврядування від виконавчої влади. У 2004 р. через Верховний Суд Украї­ни довів протиправність стягнень заборгованості за комунальні послуги сільських учителів та медиків із сільських бюджетів, довівши, що її треба виплачувати саме з районних коштів цільових державних дотацій, чим захистив сільські бюджети від боргів держави. Також уперше захистив у суді бюджет селища від протиправного вилучення коштів районною владою. У судовому порядку повернув громаді 194 га земель, довівши маніпуляції із картами, рішеннями районної влади та земельних служб. Повернув у власність громади будівлі початкової школи, лазні, ветлікарні, клубу, ініціював повернення магазинів райспоживспілки (РАЙСТ), які були раніше незаконно забрані. З метою повернення всіх земель ДП «Ягільницький кінзавод» організовував людей на страйки, перекриття автостради, зупинки потягу «Москва–Софія». Через міністерства та Верховну Раду України О. С. Барна домігся роздержавлення держгоспу та отримання працівниками господарства і соціальної сфери земельних паїв. Олег Барна збудував у селищі 14 вулиць із твердим та асфальтним покриттям, встановив вуличне освітлення, ліквідував сміттєзвалища, організував безкоштовний збір та вивезення побутового сміття. Він не дозволив ліквідувати та узяв на утримання відомчий дошкільний заклад збанкрутілого підприємства, звільнив батьків від оплати та збільшив удвічі кількість дітей у двох садочках. Окрім роботи у селищі музичної школи, сприяв організації гуртків із малювання й танців. У 2007 р. Олег Барна потрапив у страшну аварію, мав значні травми, через що став інвалідом. Через громадсько-політичну позицію його переслідувала влада: проводила несанкціоновані перевірки, арештовувала О. С. Бар­ну, блокувала казначейські рахунки, фабрикувала кримінальні справи проти нього, оббріхувала у підпорядкованих ЗМІ. У 2006 р. прокуратура сфабрикувала кримінальну справу за ляпас посадовцю за публічне поширення ним неправдивих звинувачень та відмову їх спростувати. У 2007 р. прокурор області незаконно порушив кримінальну справу за нібито умисну невиплату зарплати протягом 5 місяців. Але судова фінансова експертиза та комісія Тернопільської обласної ради встановили протиправність дій казначейства за вказівкою голови і прокурор змушений був справу закрити. У 2010 р. сфабрикували третю кримінальну справу за конфлікт із головою РДА, котрий «дерибанив» землі селища та відмовлявся прийняти селищного голову. Сфабрикованість обвинувачень проти О. С. Барни була доведена в апеляційній інстанції, де він захищав себе сам, а вирок Гусятинського райсуду про 3 роки обмеження волі був скасований на 1 рік умовно. Після розголосу даної справи по Україні головам РДА було заборонено роздавати землі запасу сільських рад без погодження з органами місцевого самоврядування. За те, що О. С. Барна не допускав «дерибану» земель державного господарства і будівель громади, представниками влади за ініціативою тогочасних голів Тернопільської ОДА та РДА, «сприяння» депутатів Верховної Ради України від «Батьківщини», «Нашої України» (зокрема Ю. Б. Ключковського) у 2010 р. протиправно, без належного обговорення у Комітеті, без участі О. С. Барни, на підставі сфабрикованих висновків «комісії», Верховна Рада Украї­ни призначила перевибори Нагірянського селищного голови. Виборча кампанія проводилася масовим шантажем жителів ненаданням їм земельних паїв та оббріхуванням Олега ­Барни тощо. Олег Степанович перевибори програв і повернувся до школи. Пізніше жителі селища вибачалися та на 90 % підтримали його кандидатуру до Верховної Ради України. Олег Барна став активним учасником Євро­майдану в Чортківському районі та в Києві. Отримав поранення в голову та вибите праве плече внаслідок протистоянь 18 лютого 2014 р. на вул. Грушевського його у непритомному стані врятували медики. Після цього, будучи інвалідом, добровольцем пішов у Збройні сили України в зону АТО, був бійцем 128-ї окремої гірсько-піхотної бригади, командиром мінометного розрахунку. Позивний — «­Дядько Олег». Бойові дії вів у Станиці Луганській та Чорнухине під Дебальцевим. У 2014 р. розпочав депутатську діяльність. Був обраний за округом № 167 Тернопільської області (Борщівського, Чортківського, За­ліщицького районів) від «Блоку Петра Порошенка» за підтримки ряду політичних партій та громадських організацій.