СТВОРЮЄМО ЦІННІСТЬ



Наукова школа Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» «Електрохімічний дизайн функціональних мате

Наукова школа Національного технічного університету
«Харківський політехнічний інститут» «Електрохімічний дизайн функціональних мате


За роки незалежності в Україні було започатковано наукові дослідження у галузі електрохімічного матеріалознавства, спрямовані на розбудову фундаментальних наукових положень та розробку принципів керованого електрохімічного синтезу металевих, оксидних, полімерних та композиційних матеріалів з прогнозованими структурою, складом і функціональними властивостями. Такі матеріали користуються попитом в електрохімічній енергетиці, нано- та мікроелектроніці, електрохімічному синтезі товарних продуктів та використовуються практично в усіх сучасних високотехнологічних виробництвах. Розв’язання завдань цих досліджень вимагало розробки наукового підґрунтя інноваційних технологій, серед яких важливу роль відведено керованому електрохімічному дизайну функціональних матеріалів і систем, теорія та практика якого і склали новітню парадигму досліджень наукової школи Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут», яка позиціонується як «Електрохімічний дизайн функціональних матеріалів: прогнозування, синтез, діагностика».
Формування наукового напряму почалось у 1980-х рр. під впливом завідувача кафедри технічної електрохімії професора Ф. К. Андрющенка, який заохочував молодих науковців до опанування новітніх засобів досліджень, залучення електронно-обчислювальної техніки, поєднання нагальних потреб виробництва з високим рівнем узагальнення одержаних результатів. Цей період співпав з широким впровадженням методів математичного моделювання в практику наукових досліджень у галузі хімічних технологій та початком серійного випуску вітчизняних автоматизованих багатофункціональних приладів для електрохімічних вимірювань. За цих обставин і було започатковано напрям наукового пошуку, у рамках якого сформувалася наукова школа. Згодом навколо фундаторів наукової школи докторів наук, професорів М. Д. Сахненка та М. В. Ведь сформувалася наукова група аспірантів і однодумців, до складу якої в різні роки входили Т. П. Ярошок, Ю. Л. Александров, О. П. Поспєлов, І. І. Степанова, Т. О. Ненастіна.
Тематика наукової діяльності творчого колективу формувалась на основі запитів підприємств і організацій різних галузей промислового комплексу СРСР та України, зокрема суднобудівної — ЧФ ЦНДІ ТС (м. Севастополь), ЦНДІ КМ «Прометей» (м. Санкт-Петербург), НДПІ «Морнефетегаз» (м. Харків), з-д «Янтарь» (м. Калінінград), КБ «Меридіан» (м. Харків); хімічної — концерн «СТИРОЛ» (м. Горлівка); атомної енергетики — НДКІЕТ (м. Москва), ННЦ ХФТІ (м. Харків); машинобудівної — КП ХКБД, НВФ «Технологія», ТОВ «Екотехніка» (м. Харків). Розбудові наукової школи значно посприяли угоди про співпрацю з Інститутом фізичної хімії АН Польщі (м. Варшава), Казахським національним університетом ім. Аль-Фарабі (м. Алмати), ХНУ ім. В. Н. Каразіна та ФТІНТ ім. Б. І. Вєркіна (м. Харків), ФМІ ім. Г. В. Карпенка (м. Львів), ІЗНХ ім. В. І. Вернадського НАН Украї­ни (м. Київ) та міжнародні гранти STCU, INTAS, NATO.
Здобули міжнародне визнання і сприяли утвердженню високого авторитету вітчизняної науки у світі отримані авторами визначні результати досліджень у царині електрохімічного матеріалознавства. Серед численних досягнень наукової школи: проєктування функціональних покривів і систем за результатами розрахунків із застосуванням сучасних інформаційних технологій, зокрема штучних нейронних мереж, на підґрунті фундаментальних властивостей і атомно-молекулярних характеристик вихідних компонентів; електрохімічний моніторинг захисних властивостей полімерних і лакофарбових покривів для прогнозування ресурсу в умовах експлуатації; поступова відмова від застосування монометалевих і монооксидних гальванічних покривів на користь композитів — з металевою та/або оксидною матрицями; залучення до розв’язання численних проблем оборонного комплексу України, зокрема рециклінгу і утилізації надлишкових та застарілих і небезпечних боєприпасів, підвищення потужності транспортних двигунів та зменшення емісії токсичних газових викидів ДВЗ; виключення з обігу токсичних для довкілля компонентів шляхом пошуку і застосування альтернативних матеріалів покривів і компонентів електролітів з «дружнім» ставленням до довкілля.
З початком війни на сході України всі зусилля наукового колективу були спрямовані на розв’язання завдань в царині оборонного комплексу та технологій подвійного призначення, зокрема співпрацю зі службовцями Військового інституту танкових військ НТУ «ХПІ» як в організації наукових досліджень, так і в підготовці кадрів вищої кваліфікації. Результати спільних розробок експонувались на Міжнародній виставці «Зброя та безпека 2018», впродовж 2013–2019 рр. відзначені численними дипломами переможців Всеармійських конкурсів «Кращий винахід року» в номінаціях «Стрілецьке озброєння та боєприпаси», «Автомобільна техніка», «Утилізація надлишкових озброєнь, військової техніки, боєприпасів та ракет», «Матеріально-технічне забезпечення».
Наукові розробки і результати напрацювань застосовуються не лише при створенні науково-технічної продукції, а й є підґрунтям нових напрямів навчального процесу. Так, виконано дослідження матеріалів на основі рідкісних і розсіяних елементів, їхніх властивостей, способів синтезу, а також моніторинг в умовах експлуатації (цирконію — для потреб атомної енергетики, вольфраму — для створення альтернативних покривів, неодиму — сучасних магнітних

Сахненко
Микола Дмитрович

Завідувач кафедри фізичної хімії Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут»

Один із засновників наукової школи, що працює у галузі електрохімічного матеріалознавства, завідувач кафедри фізичної хімії Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут», доктор технічних наук, професор, академік Академії наук вищої школи України. Упродовж усієї наукової діяльності керує науково-дослідними роботами, що спрямовані на створення ресурсо- та енергоощадних технологій, ефективних засобів протикорозійного захисту та корозійного моніторингу, технології плазмоелектролітного формування захисних, зносостійних та каталітичних покривів, високопровідних матеріалів і мультифероїків, синергетичних сплавів і композитів. Автор 900 наукових праць, зокрема 17 монографій, 10 підручників та посібників, 100 патентів і авторських свідоцтв. Під керівництвом вченого захищено докторську і 15 кандидатських дисертацій, а розробки відзначені золотими медалями на Міжнародних салонах винаходів і нових технологій, дипломами конкурсу інвестиційних проєктів «Харківські ініціативи» та конкурсу Міністерства оборони України.


Ведь
Марина Віталіївна

Професорка кафедри загальної та неорганічної хімії Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» (1995–2021)

Професорка М. В. Ведь присвятила свою наукову діяльність хімічним технологіям та сучасному матеріалознавству. Вчена отримала важливі наукові результати в царині технологій формування конверсійних і композиційних покривів для зміцнення поверхні виробів, які працюють у жорстких умовах і середовищах високої корозійної агресивності та використовуються як каталітичні матеріали для гетерогенних й електрохімічних перетворень під час виробництва цільових продуктів. За час професійної діяльності обіймала посаду професора кафедри загальної та неорганічної хімії Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» і стала співзасновницею наукової школи. У науковому доробку Марини Віталіївни близько 800 праць, серед яких 16 монографій, 14 підручників і посібників, 90 авторських свідоцтв та патентів. Як науковий керівник підготувала 5 кандидатів та 2 докторів наук. Тривалий час працювала делегатом від України у робочій групі з електрохімічної інженерії, яка входить до складу Європейської федерації хімічної інженерії.
____________________________




матеріалів, паладію — матеріалоощадних технологій в енергетиці та транспорті). Напрацьований матеріал використано у навчальних дисциплінах спеціальності «Хімічна технологія рідкісних розсіяних елементів та матеріалів на їх основі», підготовку за якою у 2005 р. розпочато в НТУ «ХПІ». Авторським колективом видано підручник «Теоретичні основи хімії рідкісних розсіяних елементів» (2010) за редакцією М. Д. Сахненка, який став першим в Україні подібним виданням, як і відзначений фахівцями навчальний посібник з грифом МОН України «Основи тео­рії корозії та захисту металів» (2005), підготований М. Д. Сахненком, М. В. Ведь, Т. П. Ярошок. Отримали визнання і авторські курси «Основи хімії біогенних елементів, біохімії і біофізики» (за редакцією М. В. Ведь) та «Экологический императив современных технологий» (О. П. Поспєлов і М. Д. Сахненко).
Нова генерація дослідників демонструє відмінні результати та здобуває визнання. Так, аспірантка Т. М. Байрачна стала переможцем ІV обласного конкурсу «Найкращий молодий науковець Харківщини» (2009), премією НАН України для молодих вчених відзначено роботу Р. О. Шевченка (2013) та колектив авторів Д. С. Андрощук, Ю. К. Гапон, М. В. Майба (2014), а роботу М. М. Проскуріна і М. О. Глушкової нагороджено премією Верховної Ради України найталановитішим молодим ученим (2015). Г. В. Каракуркчі перемогла у ХІХ обласному конкурсі «Вища школа Харківщини — кращі імена» у номінації «За шляхетний приклад служіння українському народові» (2017).
Результати діяльності наукової школи втілено у 17 монографіях, 20 розділах в колективних монографіях та 22 підручниках і посібниках, з яких 6 видано англійською мовою. В арсеналі наукової школи понад 350 статей у наукових виданнях та понад 100 патентів і авторських свідоцтв на винаходи, серед яких 5 іноземних, матеріали доповідей, оприлюднені на численних національних і міжнародних наукових форумах (Польща, Велика Британія, США, Канада, Болгарія, Австралія, Німеччина, Білорусь, Мальта, Казахстан, Росія, Литва, Туреччина). Тільки за останнє десятиріччя було захищено 12 кандидатських і 3 докторські дисертації.
У вересні 2021 р. в Києві з успіхом пройшов ІХ Український з’їзд з електрохімії, на якому було відзначено актуальність, новизну та високий науковий рівень досліджень, за якими напрацювання творчого колективу відповідають світовому рівню та підпорядковується світовим трендам.
Пошук триває!