Українська наукова стоматологічна школа
Стоматологічна спільнота святкує сторіччя формування Української наукової стоматологічної школи. Становлення вітчизняної стоматології як самостійної науково-клінічної дисципліни медицини тісно пов’язане з процесами реформування стоматологічної освіти, заснуванням наукових закладів та освітніх стоматологічних факультетів у складі медичних університетів, упровадженням стоматологічної служби в практичну охорону здоров’я. Каталізатором освітніх змін, наукових досягнень та практичних звершень були громадські організації за активної участі видатних науковців та лікарів України.
Наприкінці ХІХ – початку ХХ століття у великих містах України, де були медичні факультети університетів і приватні зуболікарські школи, з’явилися медичні та одонтологічні наукові товариства. Перші зуболікарські товариства заснували в Києві (1899), Одесі (1897) та Харкові (1905). За ініціативи одонтологічних і медичних товариств обговорювалися питання освіти, наукових підходів до лікування зубів та порожнини рота, нових технологій протезування зубів. Активна діяльність цих товариств стала значним поштовхом для розвитку стоматологічної практики та освіти. У 1919 р. з відкриттям першого вищого науково-навчального закладу зі стоматології на території України розпочався новий період формування та становлення вітчизняної наукової стоматологічної школи.
Для кристалізації Української наукової стоматологічної школи головними складовими стали освіта, розвиток фундаментальних наукових досліджень, створення системи надання стоматологічної допомоги й об’єднавча діяльність громадських організацій. У довоєнний період (1919–1941) було закладено підвалини для формування всіх цих складників. Саме тоді відбулося становлення стоматології як самостійної дисципліни. Реформування стоматологічної освіти, ухвалення постанови про реформу зуболікарської освіти в 1918 р. змінило концепцію професійної підготовки фахівців у галузі стоматології. Створення одонтологічного інституту в 1919 р. в Києві та одонтологічного факультету в 1921 р. у Харкові стало підґрунтям подальшого розвитку підготовки фахівців зуболікувальної галузі та науково-педагогічних працівників. Важливу роль у створенні цих закладів відіграли одонтологічні товариства, які брали активну участь в обговоренні питань заснування, визначенні навчальних програм і створенні матеріально-технічної бази для навчання, а також делегували перших викладачів.
Незважаючи на складну ситуацію в країні, вирішувалося питання організації післядипломної освіти. Зусиллями медичної спільноти в 1918 р. організували Київський клінічний інститут удосконалення лікарів, який спеціалізувався на післядипломній освіті. З 1931 р. в цій освітній установі підвищення кваліфікації стоматологів проводила кафедра щелепно-лицевої хірургії та стоматології. У 1923 р. на Слобожанщині запрацював Харківський клінічний інститут удосконалення лікарів, де відкрили першу в Україні кафедру одонтотології під егідою професора Л. М. Лінденбаума. У 1926 р. в Одесі заснували клінічний інститут удосконалення лікарів, у стінах якого з 1935 р. викладачі кафедри стоматології підвищували професійний рівень лікарів-стоматологів.
Друга складова розвитку Української наукової стоматологічної школи — фундаментальні дослідження в галузі стоматології, обґрунтування нових методів діагностики, профілактики та лікування основних стоматологічних хвороб. У 1928 р. в Одесі відкрили науково-дослідний стоматологічний інститут. Активна діяльність одонтологічного товариства, наукові засідання, випуск друкованих видань зі стоматології стали підґрунтям для створення наукової установи саме в Одесі.
Наказами Народного комісаріату охорони здоров’я України № 3 від 5 квітня 1920 р. «Про організацію зуболікарських секцій
|
при губернських відділах охорони здоров’я» та № 4 від 10 квітня 1920 р. «Про організацію державної зуболікарської допомоги» запроваджено нову організаційно-економічну модель стоматологічної допомоги, що була невід’ємною частиною медицини та побудована на принципах безоплатності, доступності, кваліфікованості, комплексності і профілактики захворювань.
Важливе значення для формування Української наукової стоматологічної школи мали громадські організації. У 1921 р. професор К. П. Тарасов організував у Києві Одонтологічну спілку. За її участі обговорювалися питання реформування освіти й створення навчальних закладів. За цей період провели два з’їзди в Одесі (1932) та Харкові (1936).
У післявоєнний час (1943–1991) мережа стоматологічної допомоги в Україні розширилася. Відкрилися стоматологічні факультети в медичних інститутах в обласних центрах України — Львові (1958), Одесі (1960), Донецьку (1963), Дніпрі (1965), Івано-Франківську (1978) і Криму (1978). У 1967 р. в Полтаві заснували Українську медичну стоматологічну академію.
Науковці в галузі стоматології активно співпрацювали з лікарями-практиками для впровадження ефективних вітчизняних наукових розробок у сферу охорони здоров’я. У 1956 р. науково-практичні товариства об’єднали в єдине Українське республіканське наукове товариство стоматологів, за час існування якого відбулися п’ять з’їздів стоматологів — в Одесі (1962), Дніпрі (1970), Донецьку (1978), Полтаві (1984) та Львові (1989). Учені разом із лікарями обговорювали питання організації і надання стоматологічної допомоги, освіти та підготовки фахівців.
Значні зміни в професійній організації стоматологів відбулися після проголошення незалежності України. З метою інтеграції у світове товариство у 1994 р. засновано Асоціацію стоматологів України, яка стала правонаступницею Республіканського наукового товариства стоматологів України. Асоціація об’єднала всіх фахівців у галузі стоматології.
Видатною подією для розвитку стоматологічної спільноти було прийняття в 1998 р. Асоціації стоматологів України до Всесвітньої федерації стоматологів. Завдяки її президенту професорові М. Ф. Данилевському Українська наукова стоматологічна школа здобула офіційне міжнародне визнання та представляє досягнення вітчизняної науки й практики у світовому товаристві.
Подальший розвиток має стоматологічна освіта. Стоматологічні факультети відкрилися в медичних університетах Вінниці (1994), Луганська (1998), Тернополя (2004) та Чернівців (2007). Розпочали підготовку стоматологічних фахівців Ужгородський національний (2006) та Сумський державний університет (2017).
Удосконалюється післядипломна освіта. У 2003 р. створили Інститут стоматології при Національній медичній академії післядипломної освіти імені П. Л. Шупика для координації професійного розвитку стоматологів в Україні. Започаткували нову медичну дисципліну — «Військову стоматологію» — за якою готують та підвищують кваліфікацію фахівців, що надають стоматологічну допомогу військовим Збройних сил України.
Увесь цей час основним об’єднавчим майданчиком для лікарів-стоматологів України є Асоціація стоматологів України, де вирішуються спільні питання організації стоматологічної допомоги, освіти, науки та практичної діяльності. З 1999 до 2018 рр. в Україні провели дев’ять з’їздів організації. З 2012 р. відбулися чотири національні конгреси, у межах яких висвітлено сучасні наукові напрями розвитку української стоматології, ключові досягнення в наукових розробках та практичній стоматології. Стоматологічна спільнота на чолі з президентом професором І. П. Мазур провела у 2019 р. V Національний український стоматологічний конгрес «Стоматологічне здоров’я — інтегральна складова здоров’я нації», присвячений 100-річчю формування Української наукової стоматологічної школи та 25-й річниці заснування Асоціації стоматологів України.
Сьогодні стоматологічна спільнота, об’єднана Асоціацією стоматологів України, координує роботу лікарів-стоматологів і міжпрофесійну комунікацію з лікарями загальної практики та державними установами. Здійснюючи фундаментальні наукові дослідження, розробляючи вітчизняні стоматологічні засоби, організація співпрацює з НАМН України, НАН України, а також Всесвітньою федерацією стоматологів, Всесвітньою організацією охорони здоров’я та ООН.
|
