СТВОРЮЄМО ЦІННІСТЬ



Рогожкін Євген  Васильович

Рогожкін
Євген Васильович

Завідувач кафедри радіоелектроніки Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут»

Доктор фізико-математичних наук, професор
Учений і завідувач кафедри радіоелектроніки ­Євген Васильович Рогожкін — визнаний вітчизняний дослідник іоносфери. Методи й способи кодування зондувальних сигналів, які він запропонував, захищено двадцятьма авторськими свідоцтвами. Народився 5 січня 1940?р. в м. Волгоград (Росія). У 1963 р. закінчив радіотехнічний факультет Харківського політехнічного інституту за спеціальністю «Радіо­техніка». На початку наукового шляху вчений брав участь у роботах, пов’язаних із радіолокаційними спостереженнями за штучними плазмовими утвореннями. Досліджував іоносферу як відповідальний виконавець фундаментальних науково-дослідних робіт. І в кандидатській, і в докторській дисертаціях ученого відбито результати цих досліджень. Тема його докторської дисертації — «Складні зондувальні сигнали для дослідження структури й динаміки іоносфери методом некогерентного розсіювання». Науковцю вдалося розробити оригінальні методи оброблення випадкових сигналів, реалізовані в цифрових вимірювальних системах, що забезпечили іоносферні вимірювання протягом двох циклів сонячної активності в 1973–1996 рр. Дослідження виконував у межах НДР, їхній науковий рівень і пріоритетність у 1989 р. відзначено премією Ради Міністрів СРСР.

У 1993–1994 рр. Євген Васильович за сумісництвом обіймав посаду заступника директора з наукової роботи Інституту іоносфери НАН України. Як запрошений учений працював в Массачусетському технологічному інституті, де ознайомився з методиками проведення спільних іоносферних досліджень, які використовувалися в іоносферній обсерваторії «Хайстек» цього інституту й на найбільшому у світі радіотелескопі Корнельського університету в Аресібо (штат Пуерто-Рико, США). Нині Є. В. Рогожкін очолює кафедру радіоелектроніки Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» та продовжує фундаментальні дослідження в галузі. За основною тематикою в різних виданнях учений має 121 публікацію. Серед відкритих видань, які відбивають коло наукових інтересів, варто виокремити монографії «Зондирующие сигналы для исследования ионосферы методом некогерентного рассеяния» (в спів­авторстві, 2008), «Обчислювані процедури для аналізу некогерентного розсіювання в іоносферній плазмі» (в співавторстві, 2014), статті «Измерение параметров ионосферной плазмы по корреля­ционной функции сигнала некогерентного рассеяния» (1979), «Кодиpование пpи ионосфеpных измеpениях методом НР» (1991), «Simulation of Incoherent Scattering Signal with Specified Correlation Properties» (2010) та «Digital technologies for ionosphere probing by the incoherent radio-scattering technique» (у співавторстві, 2017).