СТВОРЮЄМО ЦІННІСТЬ


НАЦІОНАЛЬНА МЕТАЛУРГІЙНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ


БОЛЬШАКОВ Володимир Іванович


БОЛЬШАКОВ
Володимир Іванович

Випускник технологічного факультету (1969 р.)

Ректор Придніпровської державної академії будівництва та архітектури, доктор технічних наук, професор, академік Академії будівництва України, заслужений діяч науки і техніки України, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки

Продовжувач традицій династії інженерів-металургів Стародубових-Большакових, які в різні роки закінчили та працювали у Дніпропетровському металургійному інституті, відомий широкій громадськості вчений, спеціаліст у галузі фізичного металознавства будівельних сталей підвищеної і високої міцності, нових матеріалів і виробів з високими експлуатаційними властивостями, переробки і використання відходів виробництва в будівництві. Засновником династії Стародубових-Большакових були: дядьки Володимира Івановича – академік АН України Кирило Федорович Стародубов, Анатолій Федорович Стародубов, старший брат – академік НАН України, професор НМетАУ Вадим Іванович Большаков та сестра, доцент Дніпропетровського національного університету залізничного транспорту імені академіка В. Лазаряна Лариса Іванівна Котова. Народився В. І. Большаков 13 травня 1946 р. у м. Дніпропет­ровськ. У 1969 р. з відзнакою закінчив технологічний факультет ДМетІ, а в 1973 р. – очну аспірантуру по кафедрі технології металів Московського інженерно-будівельного інституту. Трудове становлення відбу­валося у Московському інже­нерно-будівельному інституті (1969–1972) Дніпропетровсь­ко­му ін­же­нер­но-будівельному ін­сти­ту­ті (1972–1975), Придні­провській державній ака­де­мії будівництва і архітектури (з 1975 р.). У стінах ПДАБА В. І. Большаков пройшов шлях від доцента до завідувача кафедри матеріалознавства та обробки матеріалів, а з 1987 р. – ректор цього вищого навчального закладу. Однією з головних подій свого життя Володимир Іванович вважає навчання у металургійному інституті. Жартуючи, повторює: «Хорошие дети учатся в ДМетИ». У роки навчання отримав змогу не тільки здобути високопрофесійні знання, а й зміг перейняти у чудових педагогів вміння органічно поєднувати в житті інженерно-технічні вподобання із загальнолюдськими нормами високої моральності і патріотизму. Професор вдячно згадує своїх наставників – академіка АН УССР К. Ф. Стародубова, члена-кореспондента АН України К. П. Буніна, професорів Е. Н. Погребного, А. А. Баранова, Т. Г. Беня, І. Є. Дол­женкова, доцентів Ц. Н. Рафалович, Г. І. Бельченко, М. П. Галеміна, Ю. В. Гончарова, В. В. Правосудович. Студент В. І. Большаков майже з першого курсу був активним членом студентського наукового товариства на кафедрі металознавства під керівництвом Е. Н. Погребного та К. І. Жака, де проводив свої перші наукові дослідження. Згодом Володимира Івановича було обрано головою обласної ради молодих учених, а роботи відзначено премією Дніпропетровського обкому ЛКСМ України в галузі науки і техніки (1974). За результатами конкурсу молодих учених і спеціалістів присуджено звання кращого молодого викладача ДІСІ (1976). Упродовж усього творчого шляху професор В. І. Большаков зав­жди підтримував і сьогодні підтримує міцні зв’язки з рідною Національною металургійною академією України.

Глибока творча співдружність пов’язувала і пов’язує тепер у рамках проведення Між­на­родної науково-практичної конференції «Стародубовські читання» з професорами І. Є. Долженковим, В. З. Куцовою, Л. М. Дейнеко та багатьма ін­шими співробітниками академії. Варто особливо наголосити, що свою докторську дисертацію В. І. Большаков захищав у спеціалізованій науковій Вченій раді рідного інституту. І одним з опонентів роботи був академік НАН України професор Ю. М. Таран-Жовнір. Багаторічна наукова і творча співпраця триває між двома ректорами, професорами О. Г. Величком та В. І. Большаковим. За більш ніж сорокарічну трудову діяльність В. І. Большаковим була створена наукова школа з проблем матеріалознавства, нових матеріалів для сталевих будівельних конструкцій. Під його особистим керівництвом захищено 12 докторських та 20 кандидатських дисертацій, 2 з яких – у м. Руан (Франція) під подвійним керівництвом. Три учні професора захистили дисертації за кордоном та отримали науковий ступінь доктора філософії.


У працях Володимира Івановича та його учнів розроблені ідеї створення високоміцних будівельних сталей, методики раціонального легування, контрольованого прокату, термічного зміцнення з прокатного нагріву, теоретичні основи яких закладені дніпропетровською науковою школою академіка К. Ф. Стародубова. Опублікував 1 448 теоретичних праць у центральних наукових журналах і збірках, 13 монографій, 4 підручники, 10 навчальних посібників і 12 брошур, йому належить 248 авторських свідоцтв і патентів. Окрім викладацької та наукової роботи, В. І. Боль­шаков займається громадською діяльністю. Очолює Дніпропетровське територіальне відділення Академії будівництва України, є членом ради президентів Міжнародної інженерної академії (Москва), головою Придніпровського відділення Міжнародної інженерної академії (ПВ МІА). Входить до складу редколегії журналу «Металознавство і термічна обробка металів», є головним редактором республіканського журналу «Металознавство та термічна обробка матеріалів», «Вісник ПДАБА», збірки праць українсько-польського семінару «Теоретичні основи будівництва», членом редколегії журналу «Будівництво України», бюлетеня «Укрбудінформ» та ін. Професор В. І. Большаков відомий за межами наукового світу України як член багатьох наукових співтовариств, зокрема: Інституту матеріалів (Англія, Лондон), Нью-Йоркської академії наук, дійсний член Міжнародної інженерної академії (Москва), член Товариств чорної металургії США, Німеччини і Канади, Європейського товариства математиків і механіків (Німеччина). Отримав науковий ступінь доктора філософії у м. Стокгольм (Швеція). Визначний внесок Володимира Івановича в науку підтверджують численні нагороди та відзнаки: кавалер ордена «За заслуги» ІІІ та ІІ ступенів, ордена святого Станіслава IV ступеня; нагороджений орденом «Пальмова гілка» (Франція), грамотою Верховної Ради України «За заслуги перед українським народом». Є почесним професором Варшавської політехніки (Польща) та Університету Св. Климента Охрідського (м. Бітола, Македонія). У 2002 і 2006 рр. Володимир Іванович нагороджувався відзнакою голови Дніпропетровської облдержадміністрації «За розвиток регіону», удостоєний нагороди АН ВШ «Ярослава Мудрого». Відзначений багатьма академічними преміями: премією МІА ім. академіка К. Ф. Стародубова, Академії будівництва України ім. М. С. Буднікова, Міжнародної інженерної академії ім. Б. Є. Патона. У 2001 р. удостоєний почесного звання «Заслужений інженер Росії». За відновлення і будівництво нових храмів на території Дніпропетровської області Володимир Іванович нагороджений орденом святого Дмитра Солунського IV ступеня та святого князя Володимира IV ступеня. У 2006 р. йому вручено орден Української православної церкви «Рівноапостольний князь Володимир» І ступеня, а в 2008 р. – орден «1020-річчя Хрещення Русі». У 2007 р. нагороджений дипломом секції природних і технічних наук президії Академії наук вищої школи і науки України про присвоєння нагороди Юрія Тарана-Жовніра за значний внесок у розвиток технічної науки і матеріалознавства. Одружений. Дружина – Большакова Ірина Василівна – співробітник Дніпропетровської медичної академії. Володимир Іванович Большаков?– істинний представник сучасної інженерної еліти України. Його діяльність не обмежується суто професійними горизонтами ученого-матеріалознавця. Він є активним колекціонером (філокартія, нумізматика, філателія, мистецька та художня література), членом спілок письменників Придніпров’я, відомим крає­знавцем, одним із авторів кількох популярних різнотематичних видань, присвячених історії Катеринослава-Дніпропетровська. Життєве кредо: «Допомагати людям у будь-яких ситуаціях».