|
Кулик
Володимир Антонович
Професор кафедри логістики Інституту економіки та менеджменту Національного авіаційного університету,
кандидат економічних наук, професор
За особистий внесок у розвиток цивільної авіації, підготовку висококваліфікованих спеціалістів, впровадження наукових розробок у виробництво присвоєно почесне звання «Заслужений працівник народної освіти України» (1993).
Народився 31 серпня 1932 р. в селищі Залізне Донецької області (згодом перейменоване у смт Нью-Йорк, Новгородське). У школі навчався з радістю і величезним бажанням пізнати нове, тому золота медаль на випускному стала виправданою нагородою за роки сумлінної праці над собою. Подальшу освіту здобував у Київському інституті цивільного повітряного флоту, куди вступив у 1950 р. Для майбутньої професії обрав спеціальність «Експлуатація літаків і двигунів».
Перший етап трудової діяльності (1955-1960) пройшов у Харківському аеропорту, на авіабазі-420, де Володимир Антонович працював інженером-технологом, потім старшим майстром, а згодом – заступником начальника цеху.
Володимир Антонович займався розробкою і реалізацією проекту системи повітряного запуску двигуна на гідролітаку ША-2, освоєнням експлуатації та ремонту літаків-аеротаксі Аеро-145 та Супер-Аеро-45 (Чехословаччина-Прага, Куновіце), працював над розробкою технології капітального ремонту двигунів АІ-14Р.
|
Другий етап триває і досі: з 1960 р. присвятив себе роботі в Київському інституту інженерів цивільної авіації (зараз Національний авіаційний університет). Обіймав посади провідного інженера, керівника галузевої науково-дослідної лабораторії, доцента, професора. Протягом 25 років завідував кафедрою, 20 років – декан факультету. У 2004 р. перейшов на посаду професора кафедри логістики Інституту економіки та менеджменту НАУ. На власному прикладі довів, що улюбленій справі можна присвятити усе життя, виховуючи при цьому нове покоління послідовників.
У цей період відбулося наукове обґрунтування та розробка проекту реорганізації Об’єднаних авіаційних загонів з виділенням окремих господарюючих суб’єктів – авіакомпаній та аеропорту для авіапідприємств Борисполя і Ташкента. Для навчального процесу розроблено навчально-методичні комплекси більш ніж 15 спеціалізованих нових навчальних дисциплін; організовано факультет перепідготовки керівних працівників і спеціалістів цивільної авіації за другою спеціальністю з присвоєнням нової кваліфікації; відкрито в складі НАУ Інститут післядипломного навчання та факультет менеджменту і логістики.
Двадцять п’ять його учнів успішно захистили десертації. Серед них відомі авіаційні фахівці та керівники авіаційних організацій, президенти авіакомпаній в Україні та за кордоном.
Володимир Антонович – автор понад
120 наукових праць; член вченої ради КІІЦА (зараз НАУ); член наглядової ради, співзасновник Міжнародної асоціації випускників Національного авіаційного університету. Має звання почесного працівника авіаційного транспорту України (з 2003).
Неодноразово відзначений нагородами, серед яких медалі «За трудову доблесть» (1981), «Ветеран праці» (1985). Також медалі Федерації космонавтики В.Н. Челомея (1985), «За сумлінну працю» (НАУ, 2003). Нагороджений трьома нагрудними знаками: «Відмінник Аерофлоту» (1963), «За відмінні успіхи в роботі» Вищої школи СРСР (1981), «За заслуги БГА Балкан» (1983).
Удома Володимира Антоновича чекає велика родина: дружина, син, четверо онуків та двоє правнуків. Досягати нових висот на небі й на землі протягом життя йому допомагає життєве кредо: «Кожну почату справу доводити до кінця».
|
