|
Бабич
Анатолій Олександрович
Радник дирекції, завідуючий відділом селекції та технології вирощування зернобобових культур Інституту кормів та сільського господарства Поділля НААН України, академік НААН України, доктор сільськогосподарських наук, професор
За визначні досягнення у праці, що сприяють економічному, науково-технічному і соціально-культурному розвиткові України, нагороджений орденом «За заслуги» ІІІ та ІІ ступенів (1992, 1997).
Народився 6 серпня 1936 р. у с. Павлівка Дніпропетровської області. У 1959 р. з відзнакою закінчив Дніпропетровський державний аграрний університет. Працював дільничним і головним агрономом колгоспу ім. Свердлова Васильківського району. У 1961-1964 рр. навчався в аспірантурі ВНДІ кукурудзи. З 1964 по 1968 рр. був молодшим, а згодом і старшим співробітником лабораторії кормових культур.
У 1965 р. захистив у Всесоюзному НДІ кормів ім. Вільямса кандидатську дисертацію.
У 1968–1975 рр. – учений секретар ВНДІ кукурудзи, 1975–1980 рр. – завідувач лабораторії кормових культур цього інституту.
У 1979 р. у Ставропольському аграрному університеті захистив докторську дисертацію. Став першим доктором сільськогосподарських наук з культури сої в Україні.
У 1980-2001 рр. – директор Інституту кормів УААН. З 1988 р. – член-кореспондент
ВАСГНІЛ, 1989 р. – академік НААН України, 1992 р. –
Россільгоспакадемії, 2005 р. – Міжнародної академії аграрної освіти.
|
Почесний професор Дніпропетровського, Кам’янець-Подільського аграрних університетів, Полтавської аграрної академії, почесний доктор Інституту землеробства НААН. Має звання «Винахідник СРСР», «Почесний сортовипробувач України». Обирався членом президії НААН і заступником академіка-секретаря Відділення рослинництва. З 2001 р. – голова експертної ради з кормових культур при Держслужбі з охорони прав на сорти, з 1980 р. і донині – керівник Державної програми з кормових культур. Є координатором досліджень сої в Україні.
За 54 роки наукової діяльності академік
А.О. Бабич вивів 100 сортів і гібридів сільськогосподарських культур. Йому належать важливі дослідження світових і вітчизняних продовольчих і білкових ресурсів. Опублікував 1095 наукових праць, в тому числі 30 монографій і книг, із них 111 за кордоном. Новизна досліджень захищена 140 патентами і авторськими свідоцтвами України і Росії. Заснував наукову школу, підготував 16 докторів (серед яких 10 академіків і членів-кореспондентів НААН України та інших академій) і 40 кандидатів наук.
Анатолій Олександрович – лауреат Державної премії Ради Міністрів СРСР, Державної премії України в галузі науки і техніки, премії НААН України «За видатні досягнення в аграрній науці». Нагороджений першою Почесною відзнакою Президента України № 4, орденом Трудового Червоного Прапора, «Золота зірка» (Кембридж), «За заслуги» (Велика Британія), медалями «За трудову доблесть», «За доблесну працю», «Ветеран праці», двома срібними медалями ВДНГ СРСР, Міжнародною нагородою Американської соєвої асоціації (ASA), «Знаком пошани» Мінагрополітики і продовольства, Почесною грамотою Верховної Ради України «За особливі заслуги перед українським народом», Почесною грамотою Кабінету Міністрів України, почесними грамотами МСГ СРСР, дипломами ВДНГ СРСР і України, відзнаками місцевої влади і академічної аграрної науки, медалями СРСР, України та Великої Британії. Отримав Лист-подяку і благословення від Папи Римського Іоанна Павла II. Ім’я Анатолія Олександровича занесено до «Зали слави» Міжнародного біографічного довідника видатних лідерів
XX століття (США), «Тисяча впливових світових лідерів» (США) та до енциклопедичних довідників України, США, Росії, Великої Британії. Був двічі визнаний «Людиною року» в США.
Разом із дружиною Валентиною Василівною виховали доньку Аліну Анатоліївну, яка нині є доктором економічних наук.
|
