|
Степурко
Віктор Іванович
Композитор, доцент Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв України,
член спілки композиторів україни
За вагомий особистий внесок у вшанування пам’яті жертв геноциду Українського народу, подвижницьку діяльність, спрямовану на висвітлення правди про Голодомор,
присвоєно почесне звання «Заслужений діяч
мистецтв України» (2008).
За словами музикознавців, Віктор Степурко – фантастично обдарований композитор, філософ у музиці та поезії. Він уміє надзвичайно тонко синтезувати останні досягнення композиторської техніки, зберігаючи при цьому надзвичайний ліризм і мелодійність.
Народився 2 січня 1952 р. у с. Миколаївка Харківської області. Його батько мріяв стати композитором. Свою, так і не здійснену, мрію передав синові.
У 1959 р. родина переїхала до с-ща Шабельківка Донецької області. Там Віктор Іванович навчався в музичній школі, співав у хоровій капелі Новокраматорського машинобудівного заводу. Закінчив диригентсько-хоровий (клас Л. Венедиктова) та композиторський (клас М. Скорика) факультети Київської консерваторії. Трудовий шлях розпочав із викладацької діяльності: після закінчення консерваторії був направлений до Хмельницького музичного училища на посаду викладача музично-теоретичних дисциплін, де працював у 1981–1982 рр. Відтак переїхав до райцентру Макарів Київської області, де до 1997 р. викладав у місцевій дитячій музичній школі.
|
Деякий час працював у Національному університеті культури і мистецтв. Нині є доцентом кафедри естрадного виконання Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв України, веде хоровий клас спеціалізації «Диригент хору, регент церковного хору».
У Макарові Віктор Іванович організував хоровий ансамбль «Свят-коло». Колектив брав участь у численних міжнародних музичних фестивалях, має фондові записи на радіо і телебаченні, удостоєний звання народного.
Образна жанрово-стилістична палітра творів Віктора Степурка – від дитячої опери до найскладніших симфонічних партитур, від стилізації і моделювання давньої музики до експериментаторських пошуків нових елементів власної оригінальної музичної мови.
Одним із домінуючих композиторських уподобань автора є музика для оркестру народних інструментів («Коло», «Бурлеска», «Весільна словацька»). Писав твори на вірші Т. Шевченка (хори а cappella «Зоре моя», «Світає, край неба палає», «Аж страх погано», «Ой, діброво, темний гаю»), вірші поетів Бірми (5-частинна камерна кантата «Із бірманської поезії ХХ ст.»). Віктор Іванович – майстер володіння імпресіоністичними барвами («Колискова» для сопрано з оркестром на вірші О. Олеся). Однак, не чужі йому й епічні полотна (кантата «О, Руська земле»). Яскраво свій унікальний композиторський талант і неповторну творчу фантазію він проявив у хоровому жанрі («Павана», «Диво дивне»). Вокально-симфонічна містерія «Благовість радости» В. Степурка на лібрето В. Вовкуна (зі Святого Євангелія) віддзеркалила його природний потяг до театралізації, сценічного дійства. Наразі Віктор Степурко надає перевагу духовній музиці: кожен його новий твір так чи інакше є зверненням до Творця.
В. Степурко – лауреат мистецьких премій імені Л. Ревуцького, І. Огієнка, Б. Лятошинського, М. Лисенка; міжнародної музичної премії ім. Лео Вітошинського, мистецької премії «Київ», обласної музичної премії, Національної премії ім. Тараса Шевченка. Лауреат Всеукраїнського конкурсу «Духовні псалми» до II тисячоліття Різдва Христового; перша премія в номінації «Жіночі хори».
Президентський стипендіат, Почесний громадянин Макарівського району Київської області. Нагороджений орденом святого Володимира III ступеня, почесними грамотами Кабінету Міністрів України, Київської обласної ради та голови Київської облдержадміністрації.
Перед слухачами Віктор Іванович розкриває музику власної душі.
|
