|
Стеф’юк
Марія Юріївна
солістка Національного академічного театру опери та балету України імені Т.Г. Шевченка
За значний особистий внесок у розвиток української культури і мистецтва, вагомі творчі здобутки присвоєно звання Героя України з врученням ордена Держави (2008).
За багаторічну творчу діяльність, високу виконавську майстерність, професіоналізм нагороджена орденом княгині Ольги III (1998), II (2001) та
І (2003) ступенів.
Народилася 16 липня 1948 р. у селі Рожнів Косівського району Івано-Франківської області. Росла серед мальовничих куточків Карпат, виховувалася українською піснею. Любов до мистецтва і творчості розвивала у Снятинському музично-педагогічному училищі, обравши диригентсько-хоровий факультет.
Доля і бажання співати привели майбутню співачку до Київської консерваторії
ім. П. Чайковського. Природний талант Марії Юріївни – неповторне лірико-колоратурне сопрано – одразу помітили у столиці: протягом 1972–1974 рр. вона стажувалася у Київському театрі опери та балету, а з 1974 р. стала його солісткою.
|
У 1979 р. Марії Стеф’юк було присвоєно звання народної артистки України, в 1985 р. –
народної артистки СРСР. Спів Марії Юріївни запам’ятовується з першої ноти, проникаючи у найглибші куточки душі, її блискуче вокальне обдарування поєднується з артистичною досконалістю, глибиною трактування образів у світовій і національній класиці. З блискучою віртуозністю вона виконувала партії Марильці («Тарас Бульба» М. Лисенка), Нової русалки («На русалчин Великдень» М. Леонтовича), Милуші («Ярослав Мудрий» Г. Майбороди), Антоніди («Іван Сусанін»
М. Глинки), Марфи («Царева наречена»
М. Римського-Корсакова), Віолетти, Джільди («Травіата», «Ріголетто» Дж. Верді), Розіни («Севільський цирульник» Дж. Россіні), Мюзетти («Богема» Дж. Пуччіні), Ерота («Орфей і Еврідіка» X. Глюка), Маргарити Валуа («Гугеноти» Дж. Мейербера), Манон у однойменній опері Ж. Массне, Лючії («Лючія ді Ламмермур» Г. Доніцетті), Лейли («Шукачі перлин» Ж. Бізе). Чуттєва і щира, щоразу «проживала роль», виконуючи її зі сльозами на очах. Це друга співачка в Україні (після Соломії Крушельницької), яка виступала на сцені Міланського театру «Ла Скала».
У багатому камерному репертуарі Марії Юріївни – твори М. Лисенка, Я. Степового, К. Стеценка, А. Кос-Анатольського,
М. Колесси, Л. Ревуцького, П. Чайковського,
С. Рахманінова, Г. Генделя, Й. Баха, Дж. Каччіні,
Дж. Верді, В. Моцарта, Л. Керубіні та інші. Та все ж особливе місце належить саме українській народній пісні, в якій співачка втілює кращі національні виконавські традиції, розкриваючи внутрішню силу і красу народної музики, її духовну силу.
Успішно репрезентувала українську вокальну школу за кордоном. Гастролювала у США, Канаді, Австралії, Англії, Франції, Японії, Аргентині, Німеччині, Швейцарії, Франції та інших країнах.
Власний досвід передає молодшому поколінню з 2000 р., викладаючи на кафедрі сольного співу Національної музичної академії України ім. П. Чайковського.
Марія Юріївна – лауреат Національної премії України ім. Тараса Шевченка (1988), учасник Міжнародного музичного фестивалю у Вісбадені (1986) та Дрезденського музичного фестивалю (1987). З 2003 р. – голова журі вокалістів Міжнародного конкурсу імені Миколи Лисенка. Почути співачку можна на записаних компакт-дисках, платівках. У фільмі-опері «Наталка Полтавка» теж звучить її голос.
Недарма кажуть, що коли Бог роздавав таланти, українцям випала пісня. Марія Стеф’юк не один рік поспіль продовжує підтверджувати цю легенду, линучи піснею далеко за межі України.
|
