|
Павличко
Дмитро Васильович
Поет, критик, перекладач,
Державний діяч
За визначний особистий внесок у розвиток української літератури, створення вершинних зразків поетичного слова, плідну державну і політичну діяльність присвоєно звання Героя України з врученням ордена Держави (2004).
Народився 28 вересня 1929 р. в селі Стопчатів (тепер Косівського району) Івано-Франківської області. У 1953 р. закінчив філологічний факультет Львівського університету
імені І. Франка. Протягом 1953–1955 рр. – аспірант кафедри української літератури. З цього часу починається творчий шлях Дмитра Васильовича: у 1953 р. виходить друком перша збірка віршів «Любов і ненависть». У 1954 р. стає членом Спілки письменників України. Деякий час завідував відділом поезії в журналі «Жовтень».
З 1963 р. працює сценаристом на кіностудії імені О. Довженка у Києві. Пише сценарії до фільмів «Сон» (разом з В. Денисенком) і «Захар Беркут».
У 1971–1978 рр. – головний редактор журналу «Всесвіт».
У 1980-ті рр. Дмитро Павличко як секретар Спілки письменників СРСР і Спілки письменників України активно боровся за
надання українській мові статусу державної.
|
У 1989–1991 рр. – народний депутат СРСР, у 1990–1994, 1998–1999, 2005–2006 рр. – народний депутат України. Голова Товариства української мови імені Т. Шевченка (1989–1991 рр.), співзасновник Народного Руху України, один з авторів Акта проголошення незалежності України. У 1995-1998 рр. – Надзвичайний і Повноважний Посол України в Словацькій Республіці, 1999–2002 рр. –
у Республіці Польща. У 2006–2011 рр. – голова Української всесвітньої координаційної ради.
Видання поетичних творів є неоціненним доробком Дмитра Васильовича на ниві української літератури: «Правда кличе!», «Гранослов», «Золоторогий олень», «Сонети», «Таємниця твого обличчя», «Вогнище», «Плесо», «Пригоди кота Мартина», «Твори» (т. І-ІІІ), «Покаянні псалми», «Ностальгія», «Золоте ябко», «Засвідчую життя», «Наперсток», «Рубаї», «Пам’ять», «Сонети. Світовий сонет», «Ялівець», «За нас», «Задивлений у будущину», «Не зрадь!», «Три строфи», «Аутодафе», «Спочатку», «Поклик», «За грань тисячоліть», «Потоп», «Час», «З різних літ»; перекладів –
Христо Ботева, Хосе Марті, Вапрацова, Гвєздослава, Шарля Бодлера, «Сонети» Вільяма Шекспіра, антології «Світовий сонет», «Антології словацької поезії ХХ ст.», «50 польських поетів», «Антології болгарської поезії», «Оди вольності» (мала антологія російської поезії), «Малої антології хорватської поезії»; літературно-критичних і політичних статей та есе – «Магістралями слова», «Над глибинами», «Біля мужнього світла», «Літературознавство. Критика» (т. І-ІІ), «Українська національна ідея» (т. І-ІІ).
Поетичні твори Дмитра Васильовича перекладені багатьма мовами світу: білоруською, болгарською, грузинською, естонською, єврейською (іврит), німецькою, польською, португальською, російською, румунською, сербською, словацькою, угорською.
На слова Дмитра Павличка Олександр Білаш та інші композитори створили десятки пісень. Найвідоміші з них – «Два кольори», «Явір і яворина», «Долиною туман тече», «Ave, Maria!»
З Євгеном Станковичем створив реквієми «Бабин Яр» і «Панахида за померлими з голоду».
Лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка та премії імені Максима Рильського, міжнародних премій імені Христо Ботева (Болгарія), імені Гвєздослава (Словаччина), фундації Антоновичів. Нагороджений медаллю Ендре Аді (Угорщина). Почесний доктор Львівського, Варшавського та Прикарпатського університетів, почесний професор Національного університету «Києво-Могилянська академія».
Нагороджений орденом князя Ярослава Мудрого IV, V ступенів та орденом «За заслуги» III ступеня.
|
