|
Матвієнко
Володимир Павлович
Голова Національного банку України (1991–1992), кандидат економічних наук, професор
За визначні особисті заслуги перед Українською державою у розвитку банківської системи, багаторічну самовіддану працю і громадську діяльність присвоєно звання Героя України із врученням ордена Держави (2004).
Народився 5 січня 1938 р. у с. Білка Житомирської області. Закінчив Київський фінансово-економічний інститут за спеціальністю «Фінанси і кредит» та аспірантуру при Київському інституті народного господарства.
Трудову діяльність розпочав у 1959 р. на посаді кредитного інспектора Жданівського відділення Будбанку СРСР Донецької області. Керував Артемівським відділенням Будбанку (з 1964 р.), обіймав посаду заступника керуючого Донецькою обласною конторою Будбанку СРСР (з 1967 р.), керуючого Дніпропетровською обласною конторою (з 1972 р.). У 1979–1987 рр. – на керівних посадах в Українській республіканській конторі Будбанку СРСР. Упродовж 1987–1991 рр. – голова правління Українського республіканського банку Промбудбанку СРСР. Одним із перших серед банкірів колишнього СРСР почав впроваджувати у практику банківської справи новітні комп’ютерні технології.
У 1991 р. Володимир Павлович призначений першим Головою правління Національного банку України. Незважаючи на матеріальні і фінансові труднощі, відсутність в Україні досвіду побудови центрального банку, він здійснив масштабну організаційну роботу зі створення Центрального банку країни, побудови дворівневої банківської системи, реєстрації перших комерційних банків. В.П. Матвієнко – ініціатор створення української національної валюти – гривні. Затвердив зразки перших купюр, заклав основи для самостійного випуску українською державою власних грошових знаків.
Під керівництвом Володимира Павловича були відкриті Науково-дослідний інститут банків; Центр технічного обслуговування обчислювальної техніки і Київський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут периферійного обладнання; Державна скарбниця,
головним завданням якої стало формування в Україні запасу дорогоцінних металів і каміння. НБУ уклав перші договори на купівлю срібла, золота та платини, виступив замовником з розробки родовищ золота в Закарпатській області. У підпорядкування банку перейшли підприємства, що виробляють діаманти, було створено акціонерне підприємство з переробки та вилучення дорогоцінних металів із деталей промислової продукції, розроблено заходи зі створення Центрального сховища НБУ. З метою вдосконалення системи безготівкового обігу та розрахунків, впровадження нових інформаційних технологій Національним банком України закладено основи міжнародних кореспондентських рахунків, позитивно вирішено питання про вступ до Міжнародної спеціалізованої банківської клірингової системи SWIFT на правах повноправного члена, що означало визнання молодої Української держави світовими фінансовими колами.
У 1992 р. Володимир Матвієнко створив та очолив Український акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк (Промінвестбанк). Під його керівництвом Промінвестбанк надав десяткам тисяч національних товаровиробників усіх галузей економіки вагому фінансову підтримку. Завдяки якісній діяльності установи, її надійності, впровадженню новітніх банківських технологій відомий англійський журнал
«The Banker» тричі (2003, 2004, 2006) визнавав Промінвестбанк «Банком року в Україні».
Володимир Павлович – один із засновників Київського інституту банківської справи, який готує для України майбутнє покоління банкірів. За багаторічний внесок у розвиток освіти професор Матвієнко нагороджений відзнаками Міністерства освіти України «Відмінник освіти України» та «Петро Могила».
|
Відомий в Україні та за її межами меценат, підтримує мистецтво, культуру, освіту. На посаді голови правління Промінвестбанку
В.П. Матвієнко займав активну громадську позицію, вважаючи служіння інтересам суспільства обов’язком керівника провідної фінансової установи України. У 1992–2008 рр. благодійну допомогу банку отримали знедолені діти та інваліди, ветерани війни. Фінансовою підтримкою Промінвестбанку скористалися Інститут хірургії та трансплантології АМН України, Донецький протипухлинний центр, Запорізька обласна протиракова асоціація, Запорізький фонд «Здорове покоління» та ін. Значні кошти були надані на будівництво та реставрацію храмів. Промінвестбанк брав участь у відродженні духовних святинь: Михайлівського золотоверхого собору, Успенського собору Києво-Печерської лаври.
Багато уваги В.П. Матвієнко приділяє відродженню свого рідного села Білка. У селі збудовано Будинок культури, де відкрито музей історії села Білка; медико-оздоровчий центр; школу, яка має ім’я Матвієнка; двоповерховий житловий комплекс; комплекс «Молодіжна естрада»; кав’ярню та житлові котеджі. Здійснено телефонізацію Коростеня та сіл Коростенського району.
Професор Володимир Матвієнко – дійсний член Академії інженерних наук України, Української академії економічної кібернетики, Української екологічної академії наук, почесний член Української академії архітектури, академік Академії економічних наук.
Автор монографій та книг «Держава і банки», «Автограф на гривні», «Роздуми банкіра», «Промінвестбанк: стратегія відтворення», «Філософсько-економічні погляди», «Желаемое и действительное (правы ли классики)», «Моє село», «Планета життя», «Самотужки по життю», «Твій син, Україно!».
Як видатний фінансист і патріот України, Володимир Павлович нагороджений високими державними нагородами – орденом Дружби народів, почесними відзнаками Президента України – орденами князя Ярослава Мудрого
IV та V ступенів, «За заслуги» ІІІ ступеня. Відзначений почесними грамотами Президії Верховної Ради УРСР, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, а також багатьма орденами і медалями за заслуги у галузі економіки та банківської справи, за плідну наукову, громадську та благодійну діяльність. Лауреат міжнародних премій «Дружба» та «Слов’яни», неодноразовий переможець Міжнародного відкритого рейтингу популярності та якості товарів і послуг «Золота Фортуна», володар премії «Прометей Престиж» IV Загальнонаціональної програми «Людина року-99» у номінації «Фінансист року».
Успішна діяльність В.П. Матвієнка здобула міжнародне визнання. За внесок у розвиток фінансової системи, створення сучасної ефективної банківської структури та розвиток міжнародної співпраці у банківській сфері нагороджений орденом Пошани Міжнародної кадрової академії. Міжнародний біографічний центр (Велика Британія) присвоїв Володимиру Павловичу почесне звання «Людина року 1998–1999», за видатні досягнення в галузі економіки й банківської справи його нагороджено дипломом і срібною медаллю «За заслуги в XX столітті».
Володимир Матвієнко – почесний професор Міжнародного віденського університету, почесний член ради директорів Американського біографічного інституту, володар Лаврового вінка та звання «Лауреат міжнародної премії за особисті досягнення та заслуги перед суспільством», кавалер Дипломатичного ордена та нагороджений медаллю Пошани, яка є символом поваги та визнання у США.
Згідно з офіційним свідоцтвом Кримської астрофізичної обсерваторії, малій планеті, відкритій 5 вересня 1978 р. та зареєстрованій у міжнародному каталозі під номером 6622, присвоєно ім’я Матвієнко.
Заслужений діяч мистецтв України, член правління Асоціації діячів естрадного мистецтва України. Автор поетичних та пісенних збірок «Люблю я свою Україну», «На рідних роздолах», «Пісне моя зоряна», «Душі моєї хвилювання», «Оберіг пам’яті», «В серці маю Україну» та збірки афоризмів «Дотепні слова». Понад 30 пісенних творів В.П. Матвієнка відзначені дипломами міжнародних та всеукраїнських музичних фестивалів і конкурсів.
У 2004 р. Володимира Матвієнка нагороджено Почесною відзнакою Міністерства культури і мистецтв України «За досягнення в розвитку культури і мистецтв»; у 2010 р. за активну участь у відродженні і розвитку козацтва в Україні – грамотою та Золотою Зіркою «Герой козацтва», орденом «Гетьман Петро Сагайдачний», а в 2012 р. – медаллю «Січовий отаман Сірко» Міжнародної громадської організації «Козацтво Запорозьке».
|
