|
Дерюгіна
Альбіна Миколаївна
головний тренер національної збірної команди україни з художньої гімнастики
За видатні особисті заслуги перед Українською державою у розвитку спорту, створення національної школи художньої гімнастики присвоєно звання Героя України із врученням ордена Держави (2002).
Альбіна Миколаївна володіє невичерпним джерелом мудрості і життєвої енергії. Ця жінка змінила долю художньої гімнастики в Україні – мистецтва гармонії тіла і духу, грації, музики та краси. Завдяки Альбіні Миколаївні Дерюгіній уже понад півстоліття українські гімнастки завойовують першість на світових конкурсах.
Народилася 16 березня 1932 р. в Макіївці. Дитинство припало на страшні роки фашистської окупації, з яких Альбіна Миколаївна винесла найважливіший урок свого життя – не можна допускати навіть найменших помилок, тому що відплата за них може бути занадто жорстокою.
У 1950 р. вступила до Дніпропетровського технікуму фізичної культури на відділення художньої гімнастики. Після випуску, будучи однією з кращих студенток-відмінниць, продовжує освіту в Київському інституті фізкультури. Найтепліші спогади того часу А.М. Дерюгіна пов’язує зі своєю наставницею, Валентиною Савеліївною Зінченко.
|
Першу групу гімнасток майбутній заслужений тренер отримала ще в технікумі, але серйозна тренерська діяльність розпочалася одразу після закінчення інституту, коли Альбіну Миколаївну направили тренером з художньої гімнастики до Київського політехнічного інституту. За рік, також за направленням, перейшла на роботу до міської ради спортивного товариства «Спартак», де пропрацювала 30 років. Першою вихованкою Альбіни Миколаївни, що увійшла до збірної СРСР, була Зоя Розинко. Після неї – Жанна Васюра, чемпіонка світу у групових вправах (1973, Гавана) та Вікторія Сєрих, чемпіонка світу 1979 р. Улюбленою ученицею Альбіни Миколаївни, а нині головною помічницею «Школи Дерюгіних» стала її донька – Ірина. До 1975 р. Ірина Дерюгіна виграла практично всі можливі змагання і була гімнасткою № 1 у світі, а після змагань 1977 та 1979 рр. завоювала титул дворазової абсолютної чемпіонки світу.
Наступне покоління спортсменок, вихованих А.М. Дерюгіною разом з донькою Іриною, – Олександра Тимошенко, Оксана Скалдіна, Богдана Тарасова, Еліна Хозлу. У 1996 р. Україну прославили Олена Вітриченко та Катерина Серебрянська, у 2001 р. – Тамара Єрофеєва, Анна Бессонова, Наталя Годунко. Сьогодення української художньої гімнастики – Аліна Максименко, Анна Різатдінова, Вікторія Мазур та Вікторія Шинкаренко.
У збірній команді СРСР Альбіна Миколаївна пропрацювала 20 років. Ірина Дерюгіна після закінчення виступів у великому спорті теж зосередилася на тренерській роботі. На початку 80-х рр., згідно з розпорядженням Держкомспорту СРСР і товариства «Спартак», було запропоновано створити школу Олімпійського резерву з художньої гімнастики в Києві. Нині «Школа Дерюгіних» – бренд світової художньої гімнастики, один із найпотужніших жіночих тренерських
колективів.
Титанічну працю А.М. Дерюгіної задля розвитку художньої гімнастики підтверджують її найвищі нагороди: звання «Заслужений тренер СРСР», «Заслужений працівник культури УРСР», «Заслужений тренер України», «Заслужений працівник фізичної культури та спорту України»; орден «За заслуги» ІІ ступеня, ордени «Знак пошани», Трудового Червоного Прапора; медалі «За підготовку майстрів спорту», «За доблесну працю», «В ознаменування 100-річчя з дня народження В.І. Леніна», «В пам’ять 1500-річчя Києва»; Почесна відзнака Президента України.
Успіх Альбіни Миколаївни – у праці. Щоб чогось досягнути, треба любити свою справу, жити нею, горіти нею. Копітко і завзято працювати з блиском в очах, не відступати і не здаватися, сміливо і впевнено йти вперед. Характер – головне, що вона виховує у своїх ученицях. Це один із секретів, який робить будь-яку людину Великою.
|
