Сокольський
Володимир Емануїлович
Провідний науковий співробітник кафедри фізичної хімії Київського національного університету імені Тараса Шевченка
Доктор хімічних наук,
лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки
Володимир Емануїлович Сокольський — відомий український дослідник та фахівець світового рівня в галузі будови металевих, оксидних та фторидних розплавів.
Народився 27 лютого 1945 р. в м. Рубцовськ (Алтайський край, СРСР). Після Другої світової війни його сім’я, повертаючись з евакуації, у 1948 р. переїхала в Київ, де майбутній науковець після закінчення 7 класів у школі навчався в Київському річковому технікумі (вечірнє відділення). Водночас працював рульовим мотористом на річкових суднах, монтером зв’язку, старшим електромеханіком. Після служби в армії здобував освіту на вечірньому відділенні радіофізичного факультету Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка (1968–1974). Ще навчаючись на 2 курсі, почав працювати в науково-дослідній частині хімічного факультету на кафедрі фізичної хімії. Обіймав посади механіка, старшого механіка, інженера, а після закінчення навчання — старшого інженера (1974), згодом молодшого і старшого наукового співробітника (1990). З 2013 р. й донині обіймає посаду провідного наукового співробітника. В 1995–1996 рр. працював за сумісництвом в НВО «Укриття» (Чорнобильська зона).
|
У 1985 р. захистив кандидатську дисертацію «Будова розплавів двокомпонентних оксидних систем», а у 2002 р. — докторську дисертацію «Будова розплавів багатокомпонентних оксидних систем». Автор понад 300 наукових праць, зокрема 80 статей в Scopus. У його доробку також 3 монографії і 2 патенти.
За безпосередньої участі В. Е. Сокольського і завдяки його організаторським здібностям на кафедрі фізичної хімії в 1975 р. було створено лабораторію рентгенографічного аналізу — спільний проєкт КНУ імені Тараса Шевченка, Інституту проблем матеріалознавства імені І. М. Францевича й Інституту електрозварювання ім. Є. О. Патона НАН України. Її особливістю став розроблений ученим унікальний дифрактометр для дослідження розплавів за умов надвисоких температур (до 1750 °С). На той час в усьому світі налічувалося не більше десяти дифрактометрів для вивчення розплавів. Лабораторія свого часу стала однією з найкращих в країні й успішно функціонує дотепер.
Володимир Сокольський вперше запропонував методику дослідження багатокомпонентних оксидних розплавів, метод нормування кривих інтенсивності багатокомпонентних оксидних розплавів, метод визначення основності зварювальних флюсів, що передбачає аналіз кривої радіального розподілу атомів як результат дифракційного експерименту розплавів та рідин, а також модель будови оксидних розплавів, основою якої є правильні нанокластери зі щільним пакуванням атомів кисню.
За результатами досліджень проведено комплекс робіт щодо визначення оптимальних умов дифракційного експерименту розплавів. Створено спеціальний комплекс програм для дослідження будови розплавів, розроблено модель будови оксидних розплавів на базі нанокластерів у неперервному квазігазовому середовищі. На базі розробленого В. Е. Сокольським дифрактометра для рідин захищено 9 кандидатських і 3 докторські дисертації, окрім того матеріали сумісних досліджень увійшли в деякі роботи фахівців Інституту електрозварювання ім. Є. О. Патона як розділи докторських дисертацій.
За багатолітню результативну і сумлінну працю Володимира Емануїловича нагороджено урядовими відзнаками «20 років перемоги в Великій Вітчизняній війні», «В пам’ять 1500-річчя Києва», «Ветеран праці», а також низкою почесних грамот університету.
Великою цінністю в своєму житті учений вважає, що працював з такими професіоналами своєї справи, як професори В. Казіміров, Г. Баталін, В. Підгаєцький, доктори технічних наук В. Галініч та І. Гончаров і багато інших, яким він висловлює свою подяку та повагу.
Volodymyr E. Sokol’skii
Leading Researcher of the Department of Physical Chemistry, the Taras Shevchenko National University of Kyiv; DSc (Chemistry), Prof.; Laureate of the State Prize of Ukraine in Science and Technology.
Research areas: X-ray investigation of melts and glasses of some compounds and multicomponent systems.
|
