Оксень
Євген Іванович
Професор кафедри системного проєктування об’єктів транспортної інфраструктури та геодезії Національного транспортного університету
Доктор технічних наук, професор,
дійсний член (академік)
Транспортної академії наук України
Євген Іванович Оксень одним із перших запровадив у транспортну галузь України застосування цифрових методів вимірювання, а нині бере активну участь в обстеженні будівель і споруд, які отримали пошкодження в результаті злочинних дій країни-агресора від часу повномасштабного вторгнення, зокрема, це п’ять мостів в м. Чернігів, Морський вокзал в м. Ізмаїл, будівля Управління рухом та споруди в порту м. Рені та інші. Має кваліфікаційний сертифікат відповідального виконавця окремих видів робіт (послуг), пов’язаних зі створенням об’єктів архітектури категорій «Провідний експерт будівельний» з технічного обстеження будівель і споруд класу наслідків СС3. До сфери його наукових зацікавлень належать динаміка машин і споруд, транспортні системи, обстеження, проєктування та будівництво автомобільних доріг та мостів, випробування дорожніх покриттів, будівництво різноманітних споруд у складних геологічних умовах.
Народився 15 вересня 1951 р. в м. Залізне Донецької області, а з 1959 р. проживав у м. Горлівка Донецької області. Ще зі шкільних років захоплювався розробленням та виготовленням радіоелектронних пристроїв, а з розвитком електронної техніки — їхнім програмуванням, що в майбутньому допомогло отримані навички застосувати в проєктуванні апаратно-програмних комплексів для виконання досліджень.
У 1973 р. закінчив із відзнакою Дніпропетровський гірничий інститут за спеціальністю «Гірничі машини і комплекси» та отримав кваліфікацію «Гірничий інженер-механік». У 1978 р. захистив кандидатську дисертацію за спеціальністю «Гірничі машини» в Інституті геотехнічної механіки НАН України. Наукові дослідження здійснював під керівництвом академіка НАН України М. С. Полякова. Ще під час роботи над кандидатською дисертацією розробив програму двомірного моделювання взаємодії робочого органу конвеєра-дозатора зі зернистими матеріалами із застосуванням методу кінцевих елементів. Для вивчення швидкісних процесів розробив апаратно-програмний комплекс цифрової фіксації та аналізу із застосуванням часового амплітудно-частотного аналізу. Застосування технології нейронних мереж дозволило побудувати обладнання для розпізнавання подій дефектоутворення в типових залізобетонних балках мостових споруд. Комплекс обладнання з віддаленого моніторингу прогонових будов залізобетонних мостів створено на основі технології протоколів MQTT.
Починаючи з 1981 р., вчений працював в Автомобільно-дорожньому інституті Донецького національного технічного університету на посадах доцента, декана факультету автомобільних доріг, завідувача кафедри будівельно-дорожних машин і деталей машин та заступника директора інституту. У 2004 р. Євген Іванович захистив докторську дисертацію за спеціальністю «Гірничі машини».
У 1985 р. йому присуджено вчене звання доцента, а в 2007 р. — професора кафедри будівельно-дорожних машин і деталей машин.
У липні 2014 р. після окупації м. Горлівки російськими агресорами виїхав з непідконтрольної Україні території та працював на посаді завідувача відділу мостів та бетонних конструкцій Державного підприємства «Державний дорожній науково-дослідний інститут ім. М. П. Шульгіна» (нині Державне підприємство «Національний інститут розвитку інфраструктури»). У 2018 р. перейшов до Державного
|
науково-дослідного інституту будівельних конструкцій на посаду провідного наукового співробітника відділення досліджень технічного стану будівель та споруд при небезпечних геологічних процесах, де з 2021 р. працює за сумісництвом.
Нині Євген Іванович — професор кафедри системного проєктування об’єктів транспортної інфраструктури та геодезії Національного транспортного університету. Українська наукова спільнота його знає та шанує як талановитого вченого, розробника унікальних методів у галузі динаміки машин і споруд. Він автор методу розрахунку і проєктування стрічкових конвеєрів-живильників на основі обліку імовірнісних властивостей деформування насипного вантажу і чисельного моделювання процесу навантаження робочих органів, що забезпечує облік впливу гранулометричного складу й умов видачі насипних вантажів з бункерів на величину навантажень на робочий орган конвеєрів-живильників. Впровадив у виробництво понад 100 зразків стрічкових конвеєрів-живильників типорозмірного ряду хПЛ. Розробив методики цифрової локації дефектів у залізобетонних конструкціях та асфальтобетонних покриттях М 218-05467951-655:2008, а також методики розпізнавання подій дефектоутворення в типових залізобетонних балках мостових споруд за сигналами акустичної емісії в умовах спектру перешкод М 05464351-705:2012, методики віддаленого моніторингу прогонових будов залізобетонних мостів за сигналами віброакустичної емісії М 03450778-753:2016. Став автором методу визначення технічного стану мостів за сигналами віброакустичної емісії та деформаціями прогонових будов під дією транспортних навантажень та методу спостереження за станом та осіданням підводних частин споруд на слабких ґрунтах за 3D-моделями, які побудовані на основі ехолокації. Розробив методичні рекомендації з розрахування основ автомобільних доріг на слабких лесових та лесовидних ґрунтах з ущільненням ударним методом МР В.2.3–37641918-950:2024.
Результати своїх наукових досліджень висвітлив у понад 150 наукових публікаціях у фахових вітчизняних та закордонних виданнях.
За плідну працю професора Є. І. Оксеня відзначено низкою нагород: «За відмінні успіхи в роботі» Державного комітету СРСР з народної освіти, «Відмінник освіти України» Міністерства освіти і науки України, «Почесний дорожник» Державної служби автомобільних доріг України, медалі ім. П. М. Горлова Горлівської міської ради.
Упродовж багатьох років активно займався спортом. Має І розряд з альпінізму. Зробив понад 100 сходжень на Кавказі, Памірі, Тянь-Шані. Інструктор з альпінізму ІІ категорії. Залучався до п’яти рятувальних операцій під час участі в альпіністських заходах.
Великий вплив на його формування як особистості мав батько Іван Захарович, гірничий інженер і директор шахти, та мати Марія Олексіївна, викладачка французької мови. Найбільшим скарбом у своєму житті Євген Іванович вважає сім’ю: дружину Нонну Анатоліївну і доньку Людмилу, які є викладачками іноземних мов (французької й англійської), та сина Дмитра, який є фахівцем з інтернет-технологій. Донині грає в теніс та на гітарі. Захоплюється кулінарією, зберігаючи сімейні традиції. Заохотив сина до гри на гітарі та допоміг зі створенням популярної групи «Jinjer». Любить авторські пісні, є яскравим оратором. Його таланти передались і доньці, яка стала авторкою двох збірок поезій. Завжди підтримує друзів і рідних та повсякчас утверджує своє життєве кредо: «Наше життя — в русі».
Yevhen I. Oksen
Professor of the Department of System Design of Transport Infrastructure and Geodesy, the National Transport University, DSc (Engineering), Prof., Member (Academician) of the Transport Academy of Sciences of Ukraine.
Research areas: dynamics of machines and structures, transport systems, survey, design and construction of highways and bridges, testing of road surfaces, construction of various structures in difficult geological conditions.
|
