СТВОРЮЄМО ЦІННІСТЬ



Кочуєва  Марина  Миколаївна

Кочуєва
Марина Миколаївна

Професор кафедри терапії Національного Університету Охорони Здоров’я України ім. П. Л. Шупика, голова правління ГО «Асоціація безперервної медичної освіти та професійного розвитку лікарів України»

Доктор медичних наук, професор, лікар вищої категорії за спеціальністю «Терапія»

Народилася 27 червня 1957 р. в Ярославській області (Росія). Упродовж 1974–1980 рр. навчалася на лікувальному факультеті Ярославського медичного інституту. У 1981 р. закінчила інтернатуру за спеціальністю «Терапія». Протягом 1981–1990 рр. працювала лікарем-терапевтом. У 1990–1992 рр. проходила навчання в клінічній ординатурі за спеціальністю «Терапія» в Харківській медичній академії післядипломної освіти (ХМАПО) та одночасно працювала над виконанням кандидатської дисертації «Інфаркт міокарда в осіб молодого віку», яку успішно захистила в 1993 р.
Упродовж 1993–1999 рр. працювала лікарем-терапевтом, зокрема завідувачем відділенням денного перебування хворих у Харківській залізничній лікарні (1993–1995) та терапевтом терапевтичного відділення шпиталю МВС України (м. Харків, 1995–1999). З 1999 по 2021 рр. працювала в ХМАПО. У 2008 р. захистила докторську дисертацію «Гемодинамічні та імунологічні аспекти діастолічної серцевої недостатності різного генезу та методи її корекції». Здобула другу повну вищу освіту за спеціальністю «Управління навчальним

закладом» (магістр, УІПА, 2010). З 2016 до 2021 рр. завідувала кафедрою фтизіатрії, пульмонології і сімейної медицини ХМАПО. З 2022 р. — професор кафедри терапії, вік-асоційованих захворювань та діабетології НУОЗУ ім. П. Л. Шупика.
Професор М. М. Кочуєва плідно розвиває такі напрями наукових досліджень, як кардіологія, нефрологія, пульмонологія та фтизіатрія.
Формуванню успішного професійного шляху Мари­ни Миколаївни сприяло велике прагнення стати добрим лікарем, відповідальне ставлення до навчання та активні заняття науковою роботою ще у студентському науковому товаристві. Визначальний вплив на її професійний розвиток та набуття навичок наукової діяльності мала робота в клінічній ординатурі, а після її закінчення — праця під керівництвом талановитого українського вченого професора Юрія Дмитровича Шульги, доробок якого в галузі кардіології, нефрології та фтизіатрії відомий в усьому світі. Юрій Дмитрович був неперевершеним майстром у формуванні у своїх учнів багатостороннього світогляду, любові до медицини, наукового передбачення, прагнення до професійного зростання. Це була не тільки школа медицини, а школа гідного життя. Також важливим чинником стали взаємовідносини з талановитими та освіченими колегами — представниками наукової та практичної школи медицини Харкова.
М. М. Кочуєва — авторка 354 наукових праць (20 — у Scopus), 15 посібників та монографій, має 23 патенти на винаходи і корисну модель. Науковий керівник 9 дисертантів (протягом 2011–2022 рр. захищено одну докторську та 8 кандидатських дисертацій).
Головний редактор (2019–2021) та член редакційної колегії «Міжнародного медичного журналу», а також «Східноєвропейського журналу внутрішньої та сімейної медицини». Член групи розробників Протоколу надання реабілітаційної допомоги пацієнтам з коронавірусною хворобою (Сovid-19) та реконвалесцентам. Член складу груп експертів МОЗ України за напрямами «Пульмонологія. Дитяча пульмонологія. Фтизіатрія. Дитяча фтизіатрія» та «Медична реабілітація». Вчена сертифі­кована за спеціальностями: кардіологія, нефрологія (вища категорія), пульмонологія, фтизіатрія, ультразвукова діагностика (1 категорія). Є провайдером безперервного професійного розвитку (реєстрація у МОЗ України).
Життєвим кредо Марина Миколаївна обрала крилатий вислів «Vivere militare est» — «Жити — означає боротися».



Maryna M. Kochuieva
Professor of the Department of Therapy, Shupyk National University of Healthcare University, MD, Prof., Doctor of the highest category in therapy, Chairman of the Board of the NGO «Association of Continuous Medical Education and Professional Development of Doctors of Ukraine».
Research areas: cardiology, nephro­logy, pulmonology and phthisiology.