|
Яновський
Фелікс Йосипович
Професор кафедри електроніки, робототехніки і технологій моніторингу та інтернету речей (ЕРМІТ) Національного авіаційного університету,
доктор технічних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки, довічний дійсний член Інституту інженерів із електротехніки та електроніки (IEEE Life Fellow)
Відомий науковець і винахідник у галузі радіолокації, ІТ та дистанційного зондування Фелікс Йосипович Яновський зробив вагомий внесок у створення цифрових бортових радіолокаторів та інших систем авіоніки нового покоління. Він розробив спектрально-поляриметричний метод дистанційного зондування природних об’єктів і явищ. Результати його досліджень і винаходи втілено в Україні (серії бортових радарів «Гроза-М» і «Буран») й Нідерландах (обробка сигналів дослідницьких метеорологічних радіолокаційних систем TARА і PARSAX). Фелікс Йосипович був ініціатором розробки української системи попередження зіткнень літаків типу TCAS-II (СПС-2000), реалізованої НДІ «Буран».
Народився 7 лютого 1946 р. в Києві. Після закінчення з відзнакою радіотехнічного факультету Київського інституту інженерів цивільної авіації (нині — Національний авіаційний університет, НАУ) був направлений на викладацьку роботу в цьому ж виші, де з 1969 р. працював асистентом, а згодом — старшим викладачем кафедри радіолокації. У 1979 р. захистив кандидатську дисертацію і цього ж року за конкурсом був обраний доцентом. Після реорганізації факультету в 1987 р. працював доцентом, а з 1993 р. — професором кафедри бортового радіоелектронного обладнання, поєднуючи викладання з науковою діяльністю у галузі авіаційної та метеорологічної радіолокації, зокрема співпрацював з НДІ «Буран». На межі 1980–1990-х рр. завершив цикл комплексних досліджень і розробок з локалізації небезпечних для авіації метеорологічних явищ з борту літака, які лягли в основу докторської дисертації в галузі авіаційного транспорту. У 1992 р. він став одним з перших докторів технічних наук, затверджених Вищою атестаційною комісією (ВАК) незалежної України. У 1993 р. захистив ще одну докторську за спеціальністю «Радіолокація і радіонавігація» й за рік отримав атестат про присвоєння ученого звання професора. Протягом 2000–2008 рр. працював професором кафедри аеронавігаційних систем НАУ, а з 2008 р. протягом 12 років був завідувачем кафедри електроніки, яка в 2019 р. змінила назву на сучасну ЕРМІТ. Із липня 2020 р. й дотепер працює професором кафедри ЕРМІТ.
Серед наукових інтересів дослідника — радіолокація, обробка сигналів, дистанційне зондування, адаптивні вимірювання, електрика атмосфери... Фелікс Яновський заклав теоретичні основи локалізації зон небезпечних метеорологічних явищ (ЗНМЯ), методи локалізації ЗНМЯ й оцінювання параметрів, включно з когерентно-поляриметричними, створив теорію, математичні моделі та способи допплерівсько-поляриметричної радіолокації, алгоритми обробки сигналів та принципи побудови відповідних пристроїв і систем.
У видавництвах України, США й Нідерландів вийшло 12 книжок Фелікса Йосиповича. У його науковому доробку понад 480 наукових статей, близько 40 навчально-методичних праць, 42 патенти на винаходи.
Професор Ф. Й. Яновський був організатором і головою секцій, працював у програмних комітетах та був ключовим спікером міжнародних конференцій із мікрохвиль, електроніки й комп’ютерних технологій у Парижі, Лондоні, Амстердамі, Римі, Мадриді та багатьох інших містах. Він був співголовою International Radar Symposium (2014) у Ґданську (Польща) і European Microwave Conference in Central Europe (2019) у Празі (Чехія). У 2009 р. статтю Д. Глушка та Ф. Яновського було визнано найкращою науковою роботою у конкурсі Європейської радарної конференції в Римі.
В Україні вчений заснував і очолював декілька рейтингових міжнародних конференцій, зокрема Microwaves, Radar and Remote Sensing Symposium (MRRS), що регулярно
|
проходить з 2005 р. та приваблює до 60 % учасників із-за кордону. Доповіді публікуються у цифровій бібліотеці IEEE Xplore та індексуються в Scopus.
У 1995 р. після обговорення доповіді Фелікса Йосиповича на конференції у м. Нант (Франція) його було запрошено до Нідерландів у Делфтський технічний університет (TU-Delft), де в період 1996–2003 рр. він працював по кілька місяців на рік як провідний дослідник (Top Scientist). Окрім того, як запрошений професор читав курси лекцій у таких закладах світу: PennState University, Пенсильванія, США (1998); Technical University of Hamburg-Harburg, Гамбург, Німеччина (2005); Al-Balqa Applied University/Al-Huson University College, Ірбід, Йорданія (2007); Hanyang University, Сеул, Республіка Корея (2008); Інститут метеорології, Китайська академія наук, Пекін, КНР (2010); Варшавська Політехніка, Польща (2010, 2013, 2014); TU-Delft, Нідерланди (2015); Sunchon National University, Сунчхон, Республіка Корея (2015, 2018); Harbin Institute of Technology, Харбін, КНР (2017); Kenyatta University, Найробі, Кенія (2018, 2019, 2020); Kalyani Center for Technology and Innovation, Bharat Forge, Пуне, Індія (тричі, 2019).
Із червня 2022 р. професора знову запросили в TU-Delft, де він працює як дослідник і бере участь у навчальному процесі.
Маючи досвід роботи із зарубіжною науковою спільнотою, професор залучав студентів свого вишу до участі в пересувних літніх школах європейських університетів, що проходили в Польщі й Іспанії. Протягом 2011–2017 рр. був ініціатором і координатором проєктів EWENT та ACTIVE за програмою Erasmus Mundus, а потім Erasmus+ щодо обміну студентами і викладачами з університетами Великої Британії, Ірландії, Іспанії, Італії, Франції, Чехії, Польщі й Угорщини.
Професор Ф. Й. Яновський залучив багато талановитої молоді до науки, а колег до міжнародної діяльності. 17 його учнів захистили докторські та кандидатські дисертації. Консультував також докторантів у TU-Delft.
Захоплюючись науковою роботою, професор Ф. Й. Яновський уникав адміністративної діяльності, але все ж став одним із засновників і першим директором (за сумісництвом) Європейського субрегіонального навчального центру ICAO з авіаційної безпеки при НАУ, здійснивши два випуски слухачів (1999–2000).
Із 2003 р. він є членом Наукової ради НАН України з проблеми «Радіофізика та мікрохвильова електроніка» і входить до складу Європейської мікрохвильової асоціації (EuMA), а на періоди 2004–2007 та 2022–2025 рр. — членом Генеральної асамблеї EuMA. Науковця обрано дійсним членом декількох міжнародних академій наук, зокрема Electromagnetics Academy (США, 1996).
Із 1994 р. Фелікс Яновський входить до складу Інституту інженерів із електротехніки і електроніки (IEEE), з 1996 р. — Senior Member, з 2009 р. — IEEE Fellow, а у 2020 р. отримав довічний статус (IEEE Life Fellow). Він був організатором і першим головою українського відділення IEEE з аерокосмічних і електронних систем та обробки сигналів (SP/AES Chapter), а у 2016 р. та 2020 р. його обрано головою Української секції IEEE.
Не менш насиченою є редакційна діяльність науковця. Із 2008 р. він працює заступником редактора International Journal of Microwave and Wireless Technologies, що видається EuMA і Cambridge University Press (Велика Британія), з 2017 р. — головним редактором International Journal of Image, Graphics and Signal Processing (Гонконг, КНР). У 2014 р. був редактором спеціального випуску журналу IEEE Aerospace Electronic Systems Magazine (США). Він є також членом редакційних рад низки професійних журналів в Україні.
Як фахівець був рецензентом дослідницьких проєктів INTAS (2005–2006), провідних професійних журналів IEEE Transactions, Frontiers та інших, членом експертної ради ВАК України (1998–2002), низки спеціалізованих рад із захисту дисертацій (в тому числі в TU-Delft), конкурсної комісії Національного фонду досліджень України (2020–2021). З 2020 р. працює експертом Національного агентства з якості вищої освіти України.
За видатні дослідження й винаходи, плідну викладацьку й громадську діяльність та вагомий внесок у розвиток науки Фелікс Йосипович Яновський відзначений грамотою Верховної Ради України, удостоєний Державної премії України в галузі науки і техніки (1996), йому присвоєно почесне звання «Заслужений діяч науки і техніки України», а також надано довічну стипендію Кабінету Міністрів України «За видатні заслуги у сфері вищої освіти» (2021).
|
