|
Безтака
Анатолій Петрович
Головний редактор всеукраїнської газети «Діалог», заслужений журналіст України
Життєве кредо Анатолія Петровича Безтаки: «Успіх — не остаточний, невдачі — не фатальні; головне — бажання продовжувати!»
Народився 22 листопада 1957 р. в селі Глодоси Новоукраїнського району Кіровоградської області. Навчався в Кіровоградській школі-інтернаті № 1, СШ № 32, згодом закінчив Полтавське вище військове командне училище зв’язку (1979). У 1981 р. звільнений зі Збройних Сил за станом здоров’я.
Закінчив заочно факультет журналістики Київського державного університету ім. Тараса Шевченка (1988). Працював в обласній молодіжній газеті «Молодий комунар» (1983–1989), де пройшов шлях від стажера до заступника редактора. З 1990 р. — в обласній газеті «Діалог», з 1993 р.— її незалежний редактор.
У 2006 р. А. Безтаку обрано депутатом Кіровоградської облради. За версією Національної спілки журналістів, газету «Діалог» визнано переможцем у творчих конкурсах НСЖУ 2003, 2016, 2017 та 2020 рр. як одну з найкращих регіональних (обласних) газет України. З 2003 по 2010 рр. газета «Діалог» мала наклад близько і понад 100 000 тисяч примірників. У 2010 р. разовий тираж «Діалогу» сягнув 118 500 екземплярів, що є абсолютним рекордом за всі часи в Кіровоградській області. А. П. Безтака створив ще понад 10 всеукраїнських газет, серед яких — «Домашній адвокат», «Домашній доктор-цілитель», «Порадник на будь-які смаки», «Друг пенсіонера», «Домашня смакота», «Домашня смакота великоформатна», «Вітаємо, любимо, пам’ятаємо», «Водій-авто», «Найкраща подруга», «ГАК» («Газета анекдотів та кросвордів»). Що стосується місячних накладів (разом із діалогівськими додатками), то найвищий результат був у 2003 р. — трохи більше 750 тисяч примірників. Усі газети мають всеукраїнський статус.
Член правління Кіровоградської обласної організації НСЖУ. Живе у Кропивницькому. Дружина — Валентина Миколаївна — працює в редакції газети «Діалог». Анатолій має трьох дітей: Дарину (від першого шлюбу), Святослава і Катарину та трьох онуків.
Творчість: автор та автор-упорядник кількох брошур різноманітної тематики, зокрема, про відомих людей області.
Нагороди і звання: почесне звання «Заслужений журналіст України» (2007), «Золота медаль української журналістики» (2010); Орден слави (2009) та звання «Народний посол України» (2012) Фонду Українського народного посольства (президент Фонду — Л. Кравчук), нагрудний знак командувача Об’єднаних сил ЗСУ «За службу та звитягу» ІІІ ступеня (2021), знак народної пошани «Хрест громадянських заслуг» (2023) і багато інших.
Капітан запасу. Інвалід війни (III група).
Ще 17 неоднозначних фактів із життя Анатолія Безтаки:
- у дитинстві-юності дивом не втрапив у глибоченну криницю, двічі тонув у річці, лежав під товарним потягом, що рухався;
- вступаючи у військове училище, серед абітурієнтів був єдиним НЕкомсомольцем. Та ще й, отримавши на вступних дві «п’ятірки», примудрився схопити «двійку» по фізиці. 5 членів вступної комісії самі були вкрай здивовані, переекзаменували і «п’ятірки», і «двійку» та… зарахували у ВНЗ. Через рік став комсомольцем, через два — секретарем комсомольської організації взводу, а невдовзі — за зразкові поведінку й навчання — кандидатом у члени КПРС!
|
Із «піонерів» у партію — за 1 рік 9 місяців? Це, схоже, рекорд на теренах СРСР.
- у молодості десятки разів літав гелікоптером, який у будь-яку хвилину могли збити і їздив у колоні машин, які неодноразово обстрілювали. Що залишився живий — так вирішив Господь…
- починав у молодіжній газеті як спортивний журналіст, але невдовзі змусили написати про заготівлю кормів для тварин: «У відрядженні я почав вимагати у голови колгоспу відвести мене до їдальні, де, був упевнений, корми із недоїдків заготовляли. А голова подумав, що я хочу їсти… Потім повіз мене на поле, де здійснювали укіс багаторічних трав — люцерни, еспарцету…» А через рік газета була премійована й визнана однією з кращих в області з висвітлення збирання кукурудзи;
- коли сину виповнилося 10 місяців, дружина на 10 днів втрапила до лікарні. Доводилося годувати-пелюшкати-присипляти малого й самому спати десь 2–3 години на добу. Він назвав цей свій період «10 днів, які потрясли мій світ…» З поверненням дружини спав безперервно майже добу;
- газета без кольору, лишень дві полоси чтива формату «Фактів» (а ще дві — програма ТБ), майже без світлин, застаріла верстка, дрібний шрифт… У 1998 р. таким був «Діалог» з тиражем 22 тисячі передплатників. Таким же було дітище А. Безтаки і в 2003 р., коли «Діалог» уперше зробив тираж… 100 000. Секрет — у змісті. Тоді ж спецвізит у Кіровоград для знайомства з газетою та колективом здійснив здивований голова НСЖУ І. Ф. Лубченко;
- тривалий час при заголовку «Діалога» стояло популярне гасло «Газета для хороших людей». Але якось уже згадуваний І. Лубченко запитав: «Петровичу, а хто писатиме для всіх людей?..» Так з’явилося нове гасло «Незамінна людська газета» (ідея кількох читачів, які сказали, що «Діалог» пише «по-людськи»);
- у 2014 р. створений при газеті сайт Dialoginfo.org
упродовж кілька місяців мав щоденно 14–19 тис. користувачів;
- у 2015 р. — чи не вперше в Україні серед медіа — замість класичного святкування ювілею газети влаштував благозахід для трьох важкопоранених воїнів АТО, зібравши для них за 2 год. близько 50 тис. грн і запропонувавши усій журналістській братії України діяти подібним чином (журнал «Журналіст України», № 3, 2015 р.);
- по-крупному (2010–2015): якось газету обікрав рідний головний бухгалтер, ще якось — один із найближчих заклятих друзів-партнерів і, нарешті, — луснув банк, де зберігалися гроші п’яти газетних додатків до «Діалогу». Таки викрутилися…
- з тридцяти чотирьох років існування «Діалогу» 22 — перша за тиражем газета в області;
- за 30 років керування редакцією аванс і зарплату працівникам виплачували завжди вчасно — без винятків і форс-мажорів;
- відомо кілька багатодітних сімей на Кіровоградщині, які свого часу передплачували по 2 примірники на сім’ю, бо ж не ставало терпіння чекати своєї черги;
- «Діалог» — це уся спектрогама почуттів. Це як дивитися якісний емоційний фільм, в якому є і радість, і сум, і кохання, і біль, і вірність, і зрада, і, і, і…;
- видав кілька брошур, дві з яких — пам’яті Батька, Петра Миновича: історика-краєлюба, народознавця;
- з 2005 по 2011 рр. переніс 5 загальнонаркозних операцій;
- зустрічався (особисто розмовляв, брав інтерв’ю) з В. Ющенком, Ю. Тимошенко, А. Яценюком, О. Тягнибоком, Л. Кравчуком, О. Морозом, П. Симоненком, В. Семенюк-Самсоненко, А. Гриценком та ін. Янукович у 2012 р. на запитання про поставки газу та євровибір України відповідав сердито…
Дещо про редакційний колектив…
За час існування газети у нас працювали майбутні:
- докторка філологічних наук;
- перший заступник голови облдержадміністрації;
- заступник голови райдержадміністрації;
- чотири головні редактори газет;
- письменниця дитячих книг;
- голова обласної організації Національної спілки журналістів України (4 каденції поспіль);
- головний редактор Центрально-Українського видавництва.
На журналістських посадах, крім, власне, журналістів та філологів, у нас працювали: бухгалтери, агрономи, приладобудівельниця, документознавець, машинобудівник.
|
