|
Харченко
Олесь Миколайович
Народний артист України, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка
Перший тенор славетного квартету «Явір» Олесь Миколайович Харченко народився 2 листопада 1946 р. у с. Шендерівка Черкаської області, за сім кілометрів від с. Моринці — малої батьківщини Тараса Шевченка. Згодом, коли під час гастролей пропонували залишитися в іншій країні, він казав: «Я не можу бути іншим, бо народився в краю шевченківськім. Хто ж, як не ми, його земляки, будемо справжніми українцями?» Середню школу закінчив у с. Сидорівка, що була розташована у маєтку видатного мецената В. Ф. Симиренка. Співати почав із дитинства, виборював перші місця на олімпіадах художньої самодіяльності району й області. Одночасно навчався в Студії хору ім. Верьовки й на філологічному факультеті Київського державного університету, який закінчив із відзнакою в 1971 р.
Шевченківський край та перші уроки українства в Студії хору ім. Верьовки й Київському університеті стали лиш основою справжнього національного становлення. У 1966 р. Олесь Харченко став співаком Державної капели бандуристів. Там познайомився зі своїм майбутнім наставником Іваном Макаровичем Гончаром — скульптором, художником, збирачем українським старожитностей і громадським діячем. Його квартира-музей була духовною академією українського відродження шістдесятих років.
За ініціативою Олеся Харченка у Києві відновилася коляда. Зі справжніми традиціями колядок його познайомила оперна співачка Володимира Чайка, котра запросила у с. Гребенів Львівської області. Із благословення Івана Гончара група творчої молоді, одягнувши національні костюми, придбані ним для свого музею, в 1969 р. організувала першу коляду в Києві. Легендарними були перші відвідини корифеїв української культури — Олеся Гончара, Михайла Стельмаха, Бориса Гмирі й Ольги Кусенко.
Протягом 1968–1971 рр. Олесь Харченко був співаком чоловічої капели (тепер — Капела ім. Л. М. Ревуцького). А в 1973–1975 рр. — співаком капели «Думка». Апогею виконавської майстерності досягнув у складі квартету «Явір» з 1975 р. Відтоді Олесь Миколайович віддав «Явору» 33 роки свого життя з одним роком перерви, ставши золотою ниткою квартету, як відзначив секретар Спілки художників України Микола Грох: «Він умів і вміє вишивати неймовірно гарне тонке мереживо своїм голосом». За концертні програми 1982–1984 рр. «Явір» був удостоєний Шевченківської премії. У 1983 р. відбулися гастролі в Канаді, де ансамбль узяв участь в Міжнародній виставці «Людина і світ». Завдяки потужній українській діаспорі Радянський Союз представляли лише творчі колективи з України. За місяць «Явір» дав у Канаді 54 концерти. Будучи директором квартету Олесь Миколайович
|
 
 
 
організував запис платівки, 4 аудіоальбомів і 2 компакт-дисків. За його ініціативи в репертуар додалися заборонені раніше стрілецькі пісні та пісні УПА. Колектив був на піку слави. Кіностудія «Укртелефільм» створила про «Явір» музичний фільм «Земля моя світла» (1982). Квартет взяв участь у створенні кінострічок «Розцвітає рута-м’ята» (1981) й «Усмішки Нечипорівки» (1982). А свій 25-річний ювілей відсвяткував концертом у палаці «Україна» (1991). Цього ж року виступив у 32-х містах США й Канади.
У 1994 р. Олесь Харченко стає співзасносником ансамблю «Фавор», і зазвучали духовна пісенна лірика, колядки, щедрівки, козацькі, стрілецькі пісні, пісні УПА та пісні на слова Шевченка. У 1998 р. Олесь Миколайович записав аудіоальбом ансамблю «За Україну, за її волю. Стрілецькі пісні та пісні УПА». При гурті розпочав свій творчий шлях родинний дует Валентини й Олеся Харченків.
Кохана дружина Валентина Харченко — заслужена артистка України, солістка хору ім. Верьовки. Познайомилися в 1965 р., у 1969 р. справили весілля. Протягом 15 років разом виступали на сценічних майданчиках багатьох країн світу. На питання, чи важко було двом талановитим людям в одній сім’ї, Олесь Миколайович ствердно відповідав: «Зовсім не складно, якщо є кохання». Усі 38 років спільного життя панували злагода, повага і безмежна любов. У 2006 р., котрий їх і розлучив, вийшов запис «Усе любов’ю зміряне до дна».
Повернутися до життя після важкої втрати допомогли друзі й активна суспільно-громадська, національна й творча діяльність. Олесь Харченко займається пошуком і навчанням молодих талантів, організацією фестивалів і концертів. Був членом журі Всеукраїнського конкурсу вокалістів ім. Оксани Петрусенко, брав участь у проєкті «Рось шукає таланти». Аби звернути увагу громадськості на забруднення р. Рось, Олесь Миколайович долучився до фестивалю «Мости над Россю». Із 2014 р., із початку російсько-української війни, активно займається волонтерством, виступає з концертами для військових. І до сьогодні митець продовжує розвивати рідну культуру, співаючи непроспіване, незаїжджене і глибоке, аби розкрити світові справжню українську душу.
|
