|
Франц
Йосип Степанович
Президент Всеукраїнського благодійного фонду «Українське філармонійне товариство»,
директор і головний диригент симфонічної капели «Ренесанс»,
секретар кафедри оркестрового диригування та інструментознавства Національної музичної академії України імені П. І. Чайковського, професор,
заслужений діяч мистецтв України
Видатний диригент і педагог Йосип Степанович Франц народився 20 липня 1956 р. в с. Ясіня Рахівського району Закарпатської області. Музичну грамоту засвоїв у Ясінянській дитячій музичній школі, де навчався грі на баяні в заслуженого працівника культури України В. Д. Калинюка. У 1976 р. закінчив Ужгородське музичне училище (нині — Ужгородський музичний фаховий коледж імені Д. Є. Задора) за спеціальностями «Баян» і «Диригент оркестру народних інструментів» у класах А. М. Рощахівського, В. С. Панцо й В. Л. Ейхлера. Брав заняття в заслуженого діяча мистецтв України І. Ф. Мартона.
Підкорювати світ української музики розпочав як артист оркестру у складі Заслуженого Закарпатського народного хору під керівництвом народного артиста України М. Я. Попенка. У 1981 р. отримав диплом Київського інституту культури (нині — Київський національний університет культури і мистецтв, КНУКіМ) за спеціальностями «Баян» і «Диригент оркестру народних інструментів» у класах В. В. Посудієвського й В. Д. Галицького. Продовжив навчання в аспірантурі під науковим керівництвом професора Б. І. Лукача. У 1990–1997 рр. очолював кафедру оркестрового диригування й був на посаді декана музичного факультету КНУКіМ. Із 1997 р. виконував обов’язки професора кафедри народних інструментів вишу, водночас закінчивши Київську державну консерваторію (нині — Національна музична академія України імені П. І. Чайковського, НМАУ імені П. І. Чайковського) за спеціальністю «Оперно-симфонічне диригування» у класі народного артиста України, професора В. Б. Гнєдаша. До 2015 р. виконував обов’язки професора кафедри народних інструментів, а з 2015 р. — секретар кафедри оркестрового диригування та інструментознавства НМАУ імені П. І. Чайковського. Із 2014 р. й дотепер також художній керівник студентського оркестру баяністів НМАУ імені П. І. Чайковського. У 2018 р. оркестр став лауреатом та отримав Гран-прі Міжнародного онлайн конкурсу мистецтв «Caspi Art» в Туреччині.
Багато років Йосип Степанович веде активну музично-громадську діяльність. Із 1999 р. є президентом Всеукраїнського благодійного фонду «Українське філармонійне товариство», із 2003 р. — директором і головним диригентом симфонічної капели «Ренесанс», із якою з 2001 р. організовує проєкт «Музичні вечори симфонічної капели «Ренесанс». У 2015–2019 рр. митець був художнім керівником і головним диригентом Черкаської капели бандуристів. Із 2018 р. постійний член і голова журі Міжнародного конкурсу мистецтв «Caspi Art» (Туреччина).
Чільне місце в творчо-педагогічній діяльності Йосипа Франца посідає робота з оркестрами. Він створив понад
|
1000 партитур для колективів українських народних інструментів, капели бандуристів, оркестру баяністів, камерних і симфонічних. Серед них «Калина в житі» (О. Білаш), «Ой, на гору козак воду носить» (М. Лисенко), «Де ти бродиш, моя доле» (М. Кропивницький), «Коли розлучаються двоє» (М. Лисенко), «Українська шумка» (М. Завадський), монолог Богдана з опери «Богдан Хмельницький» (К. Данькевич), «Концертна п’єса» (К. М’ясков), «Українська симфонія», «Зоре моя вечірняя» (К. Домінчен). У фондах Українського радіо зберігаються записи творів у виконанні оркестру народних інструментів КНУКіМ під орудою Йосипа Франца (В. Дяченка «Парафраз на тему української народної пісні», «Ой, у полі криниченька», В. Раду «Весняна хора», І. Поклада «Марш»).
Важко переоцінити внесок музиканта в розвиток українського культурного простору. Він був автором та організатором багатьох масштабних творчих проєктів, зокрема «Дні Ференца Ліста в Україні» (1998), гранд-концерту симфонічного оркестру «Ренесанс» «Музика на межі двох тисячоліть» (1999), «Перлини світової музики» (1999–2000), «Шедеври української музики» (2000), «Шедеври західноєвропейської музики» (2000), «Всі кольори джазу. Голуба рапсодія» (2000), концерту «Золота флейта України» (2000), концерту на здобуття Національної премії України імені Тараса Шевченка (2001), «Зірка Френка Сінатри» (2001), «Музика і живопис» (творчість О. Ясєнєва) (2003). За проєктом «Музичні вечори в Андріївській церкві» Йосип Степанович записав музичний альбом та відео-кліп камерного оркестру симфонічної капели «Ренесанс» (2002). Знаменним для української поп-музики у 2002 р. став концерт рок-гурту «Океан Ельзи» та симфонічної капели «Ренесанс», під час якого прозвучало оркестрове виконання пісень гурту. У 2015–2019 рр. як художній керівник і головний диригент Черкаської капели бандуристів проводив концерти колективу в Черкаській та Київській областях. В основі програм звучали найкращі зразки української народної музики та музика на слова Т. Г. Шевченка.
Багаторічний педагогічний досвід став основою для плідної наукової роботи. Йосип Франц є автором 25 публікацій, зокрема 6 — наукового й 19 — навчально-методичного характеру. Основні праці — «Еклектизм віртуалізації освітнього середовища: український контекст» (у співавторстві, 2021), збірник «Освітній дискурс» (випуск 38, 11–12), «Історико-культурні та гносеологічні аспекти історичного знання» (у співавторстві, 2022), «Методичні рекомендації по роботі з оркестром народних інструментів» (1986). Концертна діяльність пліч-о-пліч іде з науковими конференціями. Йосип Степанович брав участь у ІІ Міжнародному симпозіумі «Угорська культура в контексті загальноєвропейської культури» (м. Ужгород, 1992), науково-творчій конференції Київського державного інституту культури «Художня культура та проблеми підготовки професійних кадрів в умовах українського духовного відродження» (м. Київ, 1993), Міжнародній науковій конференції «До 150-річчя концертів Ференца Ліста в Україні, 1847–1997 рр.» (м. Київ, 1998), науково-практичній конференції НМАУ імені П. І. Чайковського «Проблеми підготовки диригентських кадрів в контексті: «Українське диригентське мистецтво ХХ–ХХІ ст.» (м. Київ, 2019), доповідях «Підготовка диригентських кадрів вищої кваліфікації в жанрі оркестрового народно-інструментального мистецтва» (м. Київ, 2015–2021, 2022).
Найкраща подяка й найбільша гордість для педагога — випускники, котрі продовжують його справу. Йосип Франц підготував понад 1000 фахівців, що стали лауреатами національних і міжнародних конкурсів, керівниками творчих колективів, педагогами й очільниками дитячих мистецьких навчальних закладів, коледжів культури й мистецтв, вищих навчальних закладів, співробітниками державних апаратів у галузі культури й мистецтв, заслуженими й народними артистами України, кандидатами й докторами наук.
|
