СТВОРЮЄМО ЦІННІСТЬ




Скорик  Лариса  Павлівна

Скорик

Лариса Павлівна

Професорка Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури, кандидатка архітектури, членкиня-кореспондентка Національної академії мистецтв України, членкиня Національної спілки архітекторів України, членкиня ІСОМОS, народна депутатка України I скликання, кавалериня ордена князя Ярослава Мудрого V ступеня


Корифей української архітектури та відома громадська діячка Лариса Скорик є авторкою багатьох сакральних, адміністративних, житлових споруд та паркових ансамблів по всій Україні. Її творче кредо — сучасна архітектура, у витоках якої давні традиції, освячені багатовіковими принципами єднання Архітектоніки, Функції і Форми, має обов’язково ураховувати специфіку історичного середовища. На цих засадах створені всі її проєкти і пройшли становлення випускники її навчально-творчої майстерні.
У 14 років із відзнакою закінчила середню школу у м. Львів й вступила на архітектурне відділення Львівської політехніки. Із 16 років уже працювала над реальними проєктами у Спеціальному студентському архітектурно-конструкторському бюро. Отримавши диплом із відзнакою в 1960 р., кілька років була архітекторкою у Донецькій філії Державного інституту проектування міст «Діпромісто» (нині — Український державний науково-дослідний інститут проектування міст «Діпромісто»). Згодом розпочала

працювати у Львівській філії «Діпроміста». У рідному місті стала авторкою масштабних проєктів: розробила нову адміністративну споруду Інституту «Тепло­електро­проект», провідну концепцію парку-скансену «Шевченківський гай», разом із скульпторкою Тео­дозією Бриж створила пам’ятники історику Іванові Крип’якевичу й оперній співачці Соломії Крушельницькій.
Переїхавши з родиною до столиці в 1968 р., вступила в аспірантуру Київського державного будівельного інституту (нині — Київський національний університет будівництва і архітектури). У 1972 р. завершила кандидатську дисертацію, теоретичні розробки якої втілила у проєктах реконструкцій центрів міст Прикарпаття. Стала професоркою кафедри архітектурного проектування Київського державного художнього інституту (нині — Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури) та очолила навчально-творчу майстерню. У 1983 р. отримала премію на міжнародному конкурсі «Планування та забудова центральної частини міста Івано-Франківська». У 1989 р. — премію Національної спілки архітекторів України (НСАУ). У 1990 р. стала керівницею комплексного підприємства НСАУ (ТАМ «Л. Скорик») з планування та забудови міст України. Своє бачення сучасної архітектури реалізувала під час реконструкції Національного музею Тараса Шевченка, Центрального універмагу, створення комплексу монастиря і церкви святого Василія Великого (м. Київ) та Церкви Всіх Святих Українського Народу (м. Львів).




Багато років Лариса Скорик присвятила громадській діяльності. Вона була обрана депутаткою Верховної Ради України І скликання, яка ухвалила Акт проголошення незалежності України, головою Київської організації та заступницею голови колегії УТОПІК, прези­денткою Між­народного товариства «Україна—Ізраїль», першою заступницею голови ВТС «Конгрес літераторів України».