|
Дебелий
Валерій Григорович
Видатний режисер-балетмейстер, доцент, заслужений діяч мистецтв України, володар Гран-прі з хореографії
Валерій Григорович Дебелий — режисер-балетмейстер, корифей народної хореографії, учень Павла Вірського й продовжувач його балетмейстерської та пластичної естетики народного танцю. На основі досвіду роботи з Павлом Вірським і знань із Санкт-Петербурзької консерваторії ім. М. А. Римського-Корсакова, диплом котрої як представник народного жанру танцю має єдиний в Україні, що його утверджує як хореографа, Валерій Григорович створює свою образну й пластичну культуру на базі музичної форми й музичної драматургії народного танцю України, «бо в образах та пластиці — портретна характеристика українського народу».
Шукаючи себе як особистість, Валерій Дебелий відвідував багато спортивних і мистецьких гуртків міста. Й одного разу він потрапив на концерт, який його надзвичайно зворушив. На концерті майбутній балетмейстер уперше побачив чудовий танець «Солдатики» з балету «Лускунчик», що й вирішило його долю на все життя. Починав танцювати у молодіжній групі ансамблю «Ятрань». І тут у місті з’явилась афіша про відкриття студії танцю Павла Вірського в Києві, й ветерани «Ятрані» вмовили батьків здібного танцюриста, щоб він туди вступив.
В першу хореографічну студію при ансамблі танцю вступало 500 учнів з усієї України, а прийняли тільки 30: 15 дівчат і 15 хлопців. На другий день після підсумкового екзамену трьох яскравих студентів, які вступили до студії, запросили на загальну репетицію всього ансамблю, де П. Вірський представив ансамблю нове талановите покоління: ними були два брати Сергій і Володимир Федяніни та Валерій Дебелий. Троє блискуче себе представили, але П. Вірський віддає братів у Вагановське хореографічне училище, і згодом вони стають провідними солістами театрів Санкт-Петербурга та Берліну. А в трупу ансамблю після завершення навчання взяли всього п’ять дівчат й одного хлопця — Валерія Дебелого. Так і почалася його яскрава професійна діяльність артиста балету.
Як соліст він танцював у одному із провідних номерів програми ансамблю П. Вірського «Подоляночка», робив трюки в танцях «Моряки» та «Гопак». У змаганнях багатьох артистів ансамблю на кількість викручених піруетів з подвійного препарасьйону особливим стало змагання Євгенія Аверянова, який зробив 27 піруетів, та Валерія Дебелого, який зробив 28 піруетів, що донині лишається не перевершеним ніким у світі рекордом.
Балетмейстерські здібності у В. Г. Дебелого виявилися випадково. Відомий балетмейстер Генріх Майоров, готуючи в Київському мюзик-холі номер на тему Західної України, запросив Валерія Григоровича допомогти в пластичній культурі, і той зробив це з великим задоволенням. Саме ця спільна робота повпливала на подальше рішення Генріха Майорова віддати Валерію Дебелому свій дитячий колектив класичного напряму «Веселка» при Палаці піонерів Залізничного району Києва, через свою велику зайнятість у професійній діяльності. Рішення було виключно правильним: за два роки після цього відбувся конкурс дитячих колективів Києва, де «Веселка» посіла перше місце. Цією нагородою він відзначений видатним балетмейстером Національної опери України Вахтангом Вронським.
На основі цього успіху Валерія Дебелого запросили на посаду педагога-балетмейстера Київського державного хореографічного училища, де молодий балетмейстер ставив академічні народно-сценічні й демікласичні танці. Він із задоволенням прийняв це запрошення та передав колектив «Веселка» хореографу Світлані Попадюк — мамі знаменитої української музичної сім’ї. До речі, ще й сьогодні в концертній програмі ансамблю наявні танцювальні номери Валерія Григоровича. Якось у пошуках молодих талановитих хореографів до училища приїхав завідувач кафедри режисури балету Санкт-Петербурзької консерваторії — знаменитий Петро Гусєв. Він звернув увагу на роботи Валерія Дебелого та запросив його вступити на найкращу кафедру з хореографії в Європі. Але Валерій Григорович відмовився, адже вже забув ті шкільні знання, які потрібні для іспитів, а не скласти було б для нього соромом. Тож Петро Гусєв, поспілкувався із директором училища Галиною Кириловою та ректором консерваторії по телефону і згодом рішуче повідомив: «Це буде вперше в історії нашої консерваторії: ви будете допущені до практичного танцювального екзамену без теоретичних екзаменів». Практичні екзамени з двома хореографічними роботами, народно-сценічним і демікласичним танцями, Валерій Дебелий склав успішно.
На державному екзамені для закінчення консерваторії Валерій Григорович представив танець «Чубарики» на базі ансамблю П. Вірського. Члени Художньої ради Міністерства культури України та художньої ради ансамблю одностайно прийняли номер у концертну програму ансамблю і призначили В. Дебелого балетмейстером ансамблю. Номер «Чубарики» успішно був представлений в концертній програмі на гастролях в Америці й Англії. У цей час в ансамбль за погодженням вищого партійного керівництва призначили нового керівника, який поставив табу на творчі ініціативи. Тож колектив покинуло багато людей, зокрема й Валерій Григорович. На пам’ять він отримав яскраву характеристику з трьома підписами та поїхав на Донбас розвивати українське хореографічне мистецтво.
Валерій Григорович працював на безлічі посад. Принципово, не будучи партійним. Був художнім керівником ансамблю пісні й танцю «Донбас» у м. Донецьк. З новою концертною програмою здивував Київ. Після цього йому запропонували працювати режисером-балетмейстером концертного залу «Росія», де з маестро працювали всі зірки всіх жанрів. Викладав на кафедрі хореографії Академії танцю. Працював головним режисером Національного хору Г. Верьовки, де поставив знаменитий спектакль «Ярмарок» на музику В. Зубицького. Засновник і багаторічний художній керівник — директор Державного фольклорно-етнографічного ансамблю «Калина», з котрим гастролював у багатьох країнах світу. Художній керівник — генеральний директор Національного академічного ансамблю пісні й танцю «Гуцулія», де за півтора року оновив концертну програму, і колектив не впізнали, усі адміністративні й художні керівники Івано-Франківська та Львова дали найвищу оцінку.
Викладав у найкращій балетній школі Європи при Гранд опера (Париж). Був головним балетмейстером святкування 40-річчя фірми засновника жанру всесвітніх фестивалів Місьє Курсаже за участю 40 танцювальних колективів світу (м. Мюре, Франція). Останній міжнародний фестиваль перед розвалом Союзу в Північній Кореї закривала Україна, лист закриття фестивалю читав з трибуни Валерій Дебелий, а на гастролях по Китаю 1991 р. мав особистий прямий телеефір на весь Китай на суспільно-політичні теми. Заснував у Канаді Приватну академію танцю VALERY DANCE AСАDЕMУ та разом зі своїми вихованцями у всіх конкурсах здобував золоті медалі. У його авторській постановці спектаклю «Лускунчик» у Канаді взяло участь 200 учнів, 12 танцювальних колективів Вінніпега та головна пара солістів Національної опери України — В. Іщук та Н. Домрачева. Також викладав у балетній школі Іспанії разом із найкращими педагогами України В. Денисенком та Е. Стебляк.
Окрім цього, видатний балетмейстер очолював багато знаменних подій. Генеральний директор — режисер протокольних зустрічей і концертів святкування відкриття найбільшого заводу в Європі Coca-Cola під Києвом за участю директорів фірми Coca-Cola майже всіх країн світу. Разом із Ю. Станішевським й А. Лягущенко був у витоків Київської муніципальної академії танцю С. Лифаря. Керівник фестивалю пам’яті видатного хореографа Василя Авраменка в Національній опері України, а також режисер-балетмейстер вистав «Конотопська відьма» й «Іван Сірко — Урус Шайтан» в Національному академічному драматичному театрі ім. Івана Франка.
Особистості, з якими дружив і які вплинули на мистецький світогляд: Лео Мол — усесвітньо відомий скульптор, Іван Гончар — музейник-етнограф, Роман Герасимчук — засновник музичної та танцювальної культури Гуцульщини, Ярослав Чупарчук — видатний балетмейстер Західної України, Іван Попович — видатний балетмейстер Закарпаття, Дарій Ластівка — фундатор Буковинської танцювальної культури, Зіновія Васіна — художниця, Анатолій Гайдамака — народний художник України, Генріх Майоров — яскравий хореограф, Євгеній Станкович — видатний композитор, Іван Гамкало — диригент Національної опери України й академік НАМ України, Юрій Григорович — видатний балетмейстер класичного танцю, Махмуд Есембаєв — один із найкращих сольних артистів балету світу, Ігор Моісеєв — засновник жанру ансамблів танцю та видатний хореограф світу.
На думку Валерія Григоровича, сьогодні, на зламі епох, основним складником кадрової політики Міністерства культури України має стати збереження прогресивних і перспективних творчих особистостей, адже тільки за ними стоїть розвиток національного мистецтва України. «Національна культура — це духовна основа держави. Якщо наші колективи державні, а не приватні, то вони мають брати участь у державотворенні. Їхні творчі програми мають відповідати критеріям, які формують і цементують наш народ як націю».
___________________________________________________________
Хореографія Валерія Дебелого та відео-історія ветеранів Ансамблю Вірського на особистому УouTube-каналі
Перейти
|
VALERII
DEBELYI
OUTSTANDING BALLET MASTER, ASSOCIATE PROFESSOR, HONOURED ARTIST OF UKRAINE, WINNER OF THE GRAND PRIX IN CHOREOGRAPHY
Valerii Debelyi is a ballet master, a luminary folk choreographer, a student of Pavlo Virsky, and a successor of his choreographic and flexible aesthetics of folk dance. Based on the experience of working with Pavlo Virsky and the knowledge from the St. Petersburg State Conservatory named after N.A. Rimsky-Korsakov, whose diploma in the folk dance genre is the only one in Ukraine that confirms him as a choreographer, Valerii Debelyi creates his figurative and flexible culture based on the musical form and musical dramaturgy of the folk dance of Ukraine, “because in the images and flexibility there is a portrait characteristic of the Ukrainian people.”
Discovering himself as a person, Valerii Debelyi visited many sports and art clubs. Once, he got to a concert that moved him immensely. At the concert, for the first time, the future ballet master saw the remarkable dance of “The Toy Soldiers” from The Nutcracker, which decided his fate for the rest of his life. He started dancing in the youth group of the Yatran ensemble. Then, a poster appeared in the city about Pavlo Virsky’s dance studio opening in Kyiv, and Yatran veterans persuaded a talented dancer’s parents to enrol him there.
500 students from all over Ukraine enrolled in the first choreographic studio, and only 30 were accepted: 15 girls and 15 boys. The next day after the final exam, three bright students who joined the studio were invited to a general rehearsal of the entire ensemble, where P. Virsky introduced a new talented generation to the ensemble: two brothers named Serhii and Volodymyr Fedianin and Valerii Debelyi. The three presented themselves brilliantly, but P. Virsky sent the brothers to the Vaganova Choreography School, and later, they became leading soloists in theatres in St. Petersburg and Berlin. After graduation, only five girls and one boy — Valerii Debelyi — were accepted into the ensemble troupe. That was when his bright professional activity as a ballet dancer began.
As a soloist, he danced in one of the leading parts of Podolyanochka — P. Virsky’s ensemble programme and performed tricks in The Sailors and Hopak dances. Many ensemble artists competed over the number of twisted pirouettes from a double preparation. The competition between Evhenii Averianov, who made 27 pirouettes, and Valerii Debelyi, who made 28 pirouettes, was impressive and remains a record unsurpassed by anyone worldwide.
Valerii Debelyi’s ballet mastery abilities were discovered by chance. The famous ballet master Henrich Mayorov, while preparing a number on the theme of Western Ukraine in the Kyiv Music Hall, invited Valerii Debelyi to help in flexibility, and he did it with great pleasure. It was the joint work that influenced Henrich Mayorov’s decision to give Valerii Debelyi his children’s classical dance group Veselka (Rainbow) at the Palace of Pioneers of the Railway District of Kyiv due to his busy schedule with professional activities. The decision was undoubtedly correct: two years after that, a contest of children’s groups of Kyiv happened, and Veselka took first place. The outstanding ballet master of the National Opera of Ukraine, Vakhtang Vronsky, handed them this award.
Based on this success, Valerii Debelyi was invited to the position of teacher-ballet master at Kyiv State Choreographic College. There, the young ballet master staged academic folk and semi-classical dances. He gladly accepted this offer and handed over the Veselka group to choreographer Svitlana Popadiuk, the mother of a famous Ukrainian musical family. Even today, the ensemble’s concert program includes dance numbers by Valerii Debelyi. Once, in search of young, talented choreographers, the chairman of the department of ballet direction of the St. Petersburg Conservatory, the famous Petr Gusev, came to the school. He took notice of Valery Debelyі’s works and invited him to join the best choreography department in Europe. However, Valerii Debelyi refused because he had already forgotten the school knowledge needed for exams, and it would be a shame for him not to pass them. Petr Gusev spoke with the director of the school, Halyna Kyrylova, and the rector of the conservatory on the phone and later decisively announced: “This will be the first time in the history of our conservatory: you will be admitted to the performance dance exam without theoretical exams.” Valerii Debelyi successfully passed the performance exams with two choreographic works — folk and semi-classical dances.
At the state graduation exam, Valerii Debelyi presented the Chubaryky dance based on the ensemble of P. Virsky. The members of the Arts Council of the Ministry of Culture of Ukraine and the artistic council of the ensemble unanimously accepted the number into the ensemble’s concert program and appointed V. Debelyi as the choreographer of the ensemble. The
Chubaryky number was successfully presented in a concert programme on tours in the USA and the UK. At that time, with the approval of the top party leadership, a new leader was appointed to the ensemble, who put a taboo on creative initiatives. So many people left the group, including Valerii Debelyi. As a tribute, he received an exceptional reference with three signatures and went to Donbas to develop Ukrainian choreographic art.
Valerii Debelyi held many job roles. Fundamentally, without being a member of the political party. He was the creative director of Donbas, the song and dance ensemble in Donetsk. Kyiv was surprised with his new concert programme. After that, he was offered the position of ballet master of the Russia concert hall, where all the stars of all genres worked with the maestro. He lectured at the choreography department of the Academy of Dance and was the chief director of the National Choir of H. Veryovka, where he staged the famous performance The Fair to the music of V. Zubytskyi. As the founder and long-term creative director of the Kalyna State Folklore and Ethnographic Ensemble, he toured with the ensemble in many countries of the world. As the creative director and the general director of the Hutsulia National Academic Song and Dance Ensemble, in a year and a half, he updated the concert programme, and the team changed immensely — all of the administrative and artistic directors of Ivano-Frankivsk and Lviv gave the highest evaluation.
He lectured at the best European ballet school, the Grand Opera (Paris). Also, he was the chief choreographer of the celebration of the 40th anniversary of a firm owned by Monsieur Coursageaux, the founder of the worldwide festival genre, with the participation of 40 dance groups from around the world (Mure, France). The last international festival before the collapse of the Union was closed by Ukraine in North Korea. The closing letter of the festival was read from the podium by Valerii Debelyi. During his tour of China in 1991, he had a personal live TV broadcast on socio-political topics to the whole of China. He founded the VALERY DANCE ACADEMY, the private dance academy in Canada and, together with his students, won gold medals in all competitions. 200 students, 12 Winnipeg dance groups and the lead pair of soloists of the National Opera of Ukraine — V. Ishchuk and N. Domracheva took part in his rendition of The Nutcracker play in Canada. He also lectured at a ballet school in Spain together with the best lecturers of Ukraine — V. Denysenko and E. Stebliak.
In addition, the outstanding ballet master led many significant events. He was the general director and the director of protocol meetings and concerts to celebrate the opening of the largest Coca-Cola plant in Europe near Kyiv, with the participation of directors of the Coca-Cola company from almost all countries of the world. Together with Yu. Stanishevskyi and A. Liagushchenko, he was at the origins of the Serge Lyfar Kyiv Municipal Academy of Dance. He was the head of the festival in memory of the outstanding choreographer Vasyl Avramenko at the National Opera of Ukraine, as well as the ballet master of the performances The Witch of Konotop and Ivan Sirko — Urus Shaitan at the Ivan Franko National Academic Drama Theater.
Personalities with whom he was friends and who influenced his artistic outlook: Leo Mol, a world-renowned sculptor; Ivan Honchar, a museum ethnographer; Roman Herasymchuk, founder of the music and dance culture of Hutsul Region; Yaroslav Chuparchuk, an outstanding ballet master of Western Ukraine; Ivan Popovych, an outstanding ballet master of Transcarpathia; Dariy Lastivka, founder of Bukovyna dance culture; Zinoviia Vasina, an artist; Anatoliy Haydamaka, the People’s Artist of Ukraine; Henrich Mayorov, a talented choreographer; Yevgen Stankovych, an outstanding composer; Ivan Gamkalo, a conductor of the National Opera of Ukraine and an academician of the National Academy of Sciences of Ukraine; Yuriy Hryhorovych, an outstanding ballet master of classical dance; Mahmud Esembayev, one of the best solo ballet artists in the world; Igor Moiseyev, the founder of the genre of dance ensembles and an outstanding choreographer of the world.
According to Valerii Debelyi, today, at the turn of the era, the main component of the personnel policy of the Ministry of Culture of Ukraine should be the preservation of progressive and promising creative personalities because only they are responsible for the development of the national art of Ukraine. “National culture is the spiritual basis of the state. If our ensembles are state and not private, they should participate in nation-building. Their performance programmes must meet the criteria that shape and cement our people as a nation”.
___________________________________________________________
Choreography by Valerii Debelyi and video stories of Virsky Ensemble veterans on his personal YouTube channel
Link
|
