|
Біль
Роман Іванович
Актор Національного академічного українського драматичного театру імені Марії Заньковецької,
актор творчої майстерні «Театр у кошику», викладач Львівського фахового коледжу культури і мистецтв,
заслужений артист України
Народився 19 травня 1955 р. в м. Коломия Івано-Франківської області. Закінчивши Коломийську восьмирічку № 6 і дитячу музичну школу, у 1970 р. вступив до Івано-Франківського музичного училища та отримав спеціальність «Керівник самодіяльного оркестру народних інструментів, викладач ДМШ по класу баяна». У 1982 р. закінчив Київський театральний інститут імені І. К. Карпенка-Карого
|
за спеціальністю «Актор драматичного театру і кіно», клас доцентки Нінель Биченко.
Уперше по той бік театральної завіси опинився у Коломийському народному театрі, коли відомий режисер і кіноактор Василь Симчич ставив виставу за п’єсою М. Старицького «Зимовий вечір». Феєричні репетиції стали поштовхом до усвідомлення свого «сродного труда». Після закінчення інституту був актором у Сумському театрі «Арлекін». У 1983 р. переїхав до Львова і працював у Першому академічному українському театрі для дітей та юнацтва. Із 1987 р. й дотепер є провідним актором Національного академічного українського драматичного театру імені Марії Заньковецької. Із кінця 1990-х рр. співпрацює з творчою майстернею «Театр у кошику», яка сповідує принципи Леся Курбаса.
Після переїзду до Львова брав участь у концертах і телевізійних програмах. Музична освіта відгукнулася в кабаретовому дуеті «Чотири шкельця», який створив разом із колегою Ярославом Мукою. Багато працював із молоддю: ставив вистави у шкільних театральних студіях, у аматорському театрі «Нова мета», театрі поезії «Розкрилля», телевізійному театрі «Юрашки», брав участь в літературно-музичних проєктах Львівської національної філармонії імені Мирослава Скорика та численних творчих зустрічах. Набутий досвід роботи з молодим поколінням привів на посаду викладача акторської майстерності Львівського фахового коледжу культури і мистецтв.
Серед понад сотні героїв актора варто згадати його виконання Араміса («Три мушкетери» за О. Дюма), Люцифера («Каїн» Дж. Г. Байрона), Миколи Задорожного («Украдене щастя» І. Франка), Месії («Одержима» Л. Українки), Тетерваковського («Наталка Полтавка» І. Котляревського), Акопа («Ханума» А. Цагарелі), Дейла Ґардінґа («Політ над гніздом зозулі» К. Кізі), Марека («Смак до черешень» А. Осєцкої), Сема («Club самотніх сердець» А. Менчелла), Мількера («Засвітнє танго» за Ю. Винничуком). Для самого митця найважливішою є роль Ісуса у п’єсі «Ісус, Син Бога Живого» В. Босовича. Із виставами гастролював в Україні й за кордоном — у Польщі, Чехії, Франції, Іспанії, Великій Британії, Канаді і США.
Головні орієнтири в житті Романа Біля — гуманістичні ідеї. Він є пастпрезидентом Ротарі клубу «Львів-Ратуша» та членом Коломийської асоціації митців. У 2023 р. нагороджений Всесвітнім орденом «Культурна дипломатія».
Уміння шукати й бачити красу й позитив у всьому поділяє кохана дружина Надія — очільниця теоретичного відділу Львівського музичного коледжу імені Станіслава Людкевича, із якою митець часто подорожує затишними європейськими містечками. Донька Марта, психотерапевт, потішила онуками Марком і Юлією. Улюблений вислів Романа Біля — «Хай стинає сто крил тобі заново, на сто перших — в політ!»
|
